Турангаліла-симфонія (фр.Turangalîla Symphonie) — один з найпопулярніших творів французького композитораОлів'є Мессіана. Являє собою симфонію із сольними партіями фортепіано і хвиль Мартено. Твір має програму, пов'язану з індійською міфологією (у перекладі в санскриту її назва значить «Пісня любові»).
Характеристика
Симфонія написана в 1946–1948 роках. Разом вокальним циклом «Яраві, пісні любові й смерті» (1945) і хоровими«п'ятьма переспівами» (1949) становлять триптих, натхненний, за словами композитора, легендою про Трістана і Ізольду. Всі три твори наділені соковитою чуттєвістю та екзотичним колоритом. Крім того, саме в той період творчість Олів'є Мессіана стикається з епатажно-кічевою естетикою, що, можливо, найбільше яскраво відбилося саме в музиці «Турангаліли».
Твір залишився єдиним зразком жанру симфонії у творчості композитора. Разом з тим, це один із найяскравіших зразків цього жанру в музичній культурі XX століття.
«Турангаліла-симфонія» — одна зі складніших творів світового оркестрового репертуару, що ставить досить високі вимоги до кожного оркестранта. Повна 10-частинна версія твору звучить майже півтори години.
Нестандартним є склад оркестру, для якого написана симфонія. Він включає солюючий електронний інструмент Хвилі Мартено, солююче фортепіано, а також розширену секцію ударних (розраховану на 8–11 виконавців).
Назви частин
1. Introduction (Вступ)
2. Chant d'amour I (Пісня любові — 1)
3. Turangalila I (Турангаліла — 1)
4. Chant d'amour II (Пісня любові — 2)
5. Joie du sang des étoiles (радість, що походить від зірок)