Триптих (від грец.τρίπτυχος — складений втричі) — витвір мистецтва, який складається з трьох картин, барельєфів та інших художніх творів, об'єднаних спільною ідеєю (складень).
Триптих є різновидом поліптиху, що позначає роботу з безліччю панелей або картин. Робота поділяється на три секції або три різьблені панелі, які висять разом та поруч. Середня робота як правило найбільша, а з боків розташовуються дві менші, зазвичай рівні за розмірами.
Незважаючи на те, що корінь слова йде від давньогрецького «triptychos», слово виникло в Середньовіччі від давньоримської назви таблички для письма, яка мала дві навісні панельки, що примикають до центральної. Слово також могло використовуватися для позначення ювелірної підвіски.
У літературі триптих пов'язаний спільним ідейним змістом та мотивом. Найпоширеніші у поезії «Сльози-перли» Лесі Українки, «Триптих» О. Ольжича, «Кшотриптих» М. Вінграновського, «Триптих про слова» І. Драча, «Древлянський триптих» Ліни Костенко, «Ланчонентний триптих» Б. Бойчука та ін[1].
Починаючи з готичного періоду і далі як в Європі, так і в інших країнах стіни навколо вівтарів у церквах та соборах часто оформлялися триптихами. У Соборі Антверпенської Богоматері знаходяться два зразки роботи Рубенса, а в Соборі Паризької Богоматері є інший зразок архітектурного триптиха. Структура триптиха традиційна для церковних вітражів.
Приклади
Хоча найвідоміший вид триптиха поруч з вівтарем, що не належать до цієї категорії відомі роботи включають в себе твори: