PROFILBARU.COM

Слугиня Божа
Тереза Нейман
Слугиня Божа; Тереза Нейман
нім. Therese Neumann
Народилася	8 квітня 1898; Коннерсройт, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецький Райх
Померла	18 вересня 1962[…] (64 роки); Коннерсройт, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німеччина; ·інфаркт міокарда
Країна	Німеччина
Діяльність	містикеса, батрак
Знання мов	німецька
Конфесія	католицька церква
Сайт	thereseneumann.de
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Тере́за Не́йман (Но́йман) (нім. Therese Neumann; 8 або 9 квітня 1898, Коннерсрейт, Баварія, Німеччина — 18 вересня 1962 там само) — німецька селянка відома своїми стигматами та містичними здібностями, серед яких 40-річне утримання від їжі та пиття і здатність говорити древніми мовами.

Ранні роки життя

Тереза Нейман народилась і виросла у багатодітній сім'ї кравця Фердинанда Неймана і його дружини Анни. Працювала покоївкою. У віці 20 років, намагаючись допомогти врятувати ферму одного із своїх родичів від пожежі, пошкодила хребет, після чого була частково паралізована та перестала ходити. Згодом, через нове падіння, почала втрачати зір і в 1919 році цілковито осліпла. Її батько, що на той час повернувся з війни, де був солдатом піхоти, привіз їй із Франції зображення святої Терези з Лізьє, до якої як до своєї тезки Нейман починає молитись. 29 квітня 1923 року в день, коли Тереза з Лізьє була проголошена блаженною, до неї повертається зір. Згодом, через два роки, в день коли Тереза з Лізьє була урочисто причислена до лику святих 17 травня 1925 року зникла паралізованість ніг і Тереза Нейман знову починає ходити.

Містичний досвід

Через рік після одужання, на Страсну п'ятницю, за словами Терези Нейман, на її тілі вперше з'являються рани, які вона спочатку намагалась приховувати. Однак рани на руках і ногах мали вигляд характерний для стигматів, що стало звертати до Терези увагу оточуючих. З того часу і до кінця життя, починаючи із вечора четверга до дня п'ятниці рани розкривались і починали кровоточити. Кров з'являлась і на інших ділянках тіла, особливо інтенсивно з очей. Після 15:00 кожної п'ятниці Тереза занурювалась у глибокий сон, прокидаючись в бадьорому настрої і з закритими ранами в неділю зранку. Приблизно з 1922 року Тереза Нейман перестала споживати будь-яку їжу, а після появи стигматів і пити. До самої смерті вона тільки щоденно приймала Святе Причастя, при тому на втрачаючи ваги та не виказуючи будь-яких інших проблем із здоров'ям, які пов'язані із тривалим недоїданням. З ранку неділі до вечора кожного четверга вела звичайний спосіб життя, працювала по господарству і деколи їздила в подорожі Німеччиною. Під час своїх містичних переживань Тереза Нейман могла бачити події описані в Євангеліях, уточнюючи та доповнюючи їх деталями. Так, наприклад вона могла відтворити діалектні особливості арамейської мови на якій говорили в ті часи у Палестині, при чому перевірка на наукову достовірність не лише підтвердила її справжність, але й помогла розв'язати ряд невирішених до того часу лінгвістичних проблем. Іншими доступними Терезі Нейман мовами була латинська, грецька, французька та іврит. Головною подією, яку переживала Нейман були Страсті Христові, з чим і були пов'язані відкриття ран із стигматів та поява крові на тілі, проте вона могла бачити не лише події описані в Євангелії, але й епізоди з життя святих, а також тих людей, які відвідували її, вражаючи своєю точністю найбільших скептиків, багато з яких після цього приймали католицизм або переходили в нього з протестантизму.

Критика і дослідження

Зростаюча популярність Терези Нейман звернула до неї увагу владних кіл тодішньої нацистської Німеччини. З огляду на негативне ставлення Нейман до націонал соціалізму була розпочата кампанія з її дискредитації та приниження. Так, наприклад, уряд відмовив Терезі у продовольчих картках, мотивуючи це тим, що вона їх не потребує бо і так не їсть, а натомість видавав їй подвійну порцію мила, оскільки вона щотижня мусила прати свій одяг від крові. Знаходилась під наглядом Гестапо. До критиків Терези Нейман належав також і католицький священик і публіцист Йозеф Ханауер, який говорив про наявність у її феномені протиріч і проблем. З іншого боку відомий німецький публіцист Фріц Герліч, якому церква надала дозвіл на певний час спостерігати Терезу Нейман, опублікував праці, в яких підтверджував непідробність її містичного досвіду. Після знайомства з Терезою, Герліч прийняв католицьку віру та взяв церковний шлюб із своєю дружиною. У 2004 році відомий біолог криміналіст Марк Бенеке опублікував у газеті «Зюддойчецайтунґ» статтю, в якій підтвердив приналежність крові із ран Терезі Нейман, а не тваринам, як допускали скептики. З 2005 року почався процес беатифікації Терези Нейман.

Література

Albert Vogl: Life and Death of Therese Neumann, Mystic and Stigmatist, ISBN 0533033799
Fritz Gerlich: Die stigmatisierte Therese von Konnersreuth. Band 1: Die Lebensgeschichte der Therese von Konnersreuth. Band 2: Die Glaubwürdigkeit der Therese von Konnersreuth. München 1929.
Fritz Gerlich: Der Kampf um die Glaubwürdigkeit der Therese Neumann. München 1931
Johannes Steiner: Theres Neumann von Konnersreuth, ein Lebensbild. Zehnte Auflage. 1988, ISBN 3-7954-0155-0.
Johannes Steiner: Visionen der Therese Neumann. Erste Auflage. Sonderausgabe 2007, ISBN 978-3-7954-1986-8.
Erwein Freiherr von Aretin|Erwein von Aretin: Theresia Neumann. München 1952
Wolfgang Johannes Bekh: Therese von Konnersreuth oder die Herausforderung Satans. Ludwig, München 1994, ISBN 3-7787-3473-3.
H. Fahsel: Konnersreuth. Tatsachen und Gedanken. Zweite Auflage. Basel 1949
Joseph Naber: Tagebücher über Therese Neumann († 1962) und Aufzeichnungen. Schnell & Steiner, München 1987, ISBN 3-7954-0158-5.
Albert Panzer: Licht von drüben. Ein Journalist begleitet das mystische Leben der Therese Neumann. Verlag «Der neue Tag», Amberg 1992
Paul Rieder: Die Stigmatisierte von Konnersreuth: Therese Neumann vor der Seligsprechung. Mediatrix-Verlag, Wien 1979, ISBN 3-85406-015-7.
Josef Hanauer: Konnersreuth. Oder: Ein Fall von Volksverdummung. Verlag Karin Fischer, Aachen 1997, ISBN 3-89514-107-0.
Max Rößler: Therese Neumann von Konnersreuth. Naumann, Würzburg 1989, ISBN 3-88567-056-9.
Paramahamsa Yogananda: Autobiografia Jogina. Świętochłowice: Stowarzyszenie Krija Jogi, 2004, s. 511. ISBN 839148632X.