Сіренко Кристина (повне ім'я — Сіренко Кристина Геннадіївна; нар. 21 грудня 1988, м. Горішні Плавні, Україна) — українська художниця, членкиня Національної спілки художників України. Кристина працює з різними матеріалами: олійними, акриловими та аерозольними фарбами, маркерами та іншими.
Сіренко Кристина Геннадіївна нар. 21 грудня 1988, м. Горішні Плавні, Україна у родині архітекторів. У дитинстві навчалася в художній школі, а потім закінчила Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка у 2012 році, отримавши ступінь магістра з міського планування та кваліфікацію магістра архітектури з відзнакою.
Напротязі 2021 року навчалася живопису в митців, членів національної спілки художників України, таких як Анатолій Лавренко, Ольга Гриценко та Максим Юхно.
Будучи архітектором за фахом, Кристина відчувала, що ця галузь сама по собі не достатня для самовираження. Тому вона звернулася до живопису як засобу відображення своєї уяви та креативності без обмежень та правил. Її картини виставлялись у різних країнах, включаючи Україну, США, Іспанію, Польщу та Литву.
З початку війни в Україні Кристина займається волонтерською діяльністю, розмальовуючи різні військові артефакти для продажу на благодійних заходах. На даний момент сумарна кількість грошей, виручених за її творчість, перевищує 200 000 грн, всі кошти передано на допомогу ЗСУ.[1]
У своїй творчості Кристина досліджує та переоцінює тему найпоширеніших страхів та фобій[2], виражаючи їх через мистецтво, оскільки страх є найпотужнішою і первинною, базовою емоцією людини. Ключові фігури її картин — безпритульні собаки, які є її особистою фобією, пов'язаною з досвідом нападу безпритульного пса зі сказом. У своїх роботах вона використовує власний страх перед бездомними собаками як інструмент для відображення різних суспільних страхів, перетворюючи свою фобію на джерело натхнення та мистецького самовираження.[3]
Основною метою її творчості є спонукання глядачів до переосмислення та подолання власних фобій, створюючи простір для емоційного катарсису та глибшого самопізнання через мистецтво, досліджуючи власні негативні емоції та нав’язливі стани через призму гумору та іронії, тим самим знижуючи рівень тривожності.
Війна породила іще один напрям у творчості Кристини Сіренко — несподівано для самої себе вона почала розписувати гільзи від знешкоджених снарядів, тубуси від зброї тощо.[4]
Розписала привезену з передової гільзу від відстріляного ворожого касетного снаряда реактивної системи залпового вогню «Ураган» — його передала волонтерка «Полтавського батальйону небайдужих» і депутат міської ради Юлія Городчаніна.[5]
Перетворила ту гільзу від касетного засобу ураження на вишиванку з піксельним візерунком, адже вона є оберегом від усього лихого, а в наших сакральних орнаментах закодовані сила, мужність, відвага наших предків, їхнє незламне прагнення до волі.
Перший арт-об’єкт продали під час стендап-вечора в Муза-барі в м.Полтава за 23 тисячі гривень. Усі ці кошти спрямували на нагальні потреби ЗСУ.[6]
На прохання ДСНС розписала два шоломи. Зобразила на них пса Патрона в різних варіаціях. Один шолом продали за 15 тисяч гривень під час фінішу благодійного велопробігу з нагоди Дня рятувальника, а другий став експонатом музею».[7]
За проханням військових розписала два тубуси від використаних снарядів американської гаубиці М777. У підсумку тубуси розписала за мотивами самчиківського розпису: яскравими барвами на чорному тлі.[8]
Офіційний сайт Кристини Сіренко
Instagram. Соц Мережа
Сюжет інтерв'ю з виставки картин “Мета-емоції” // 2024