Студень (річка)

Студень
Витік	поблизу с. Вишнянка
• висота, м	170 м
Гирло	річка Різня
• координати	50°49′16.1″ пн. ш. 29°21′15.4″ сх. д.
• висота, м	140 м
Похил, м/км	1,5 ‰
Басейн	Різня → Ірша → Тетерів → Дніпро
Країни:	Україна
Регіон	Житомирська область
Довжина	21,1 км
Площа басейну:	135 км²
Притоки:	Темянець, Згорілиця, Гуска і Товмень

Сту́день — мала річка в Україні, у Коростенському районі Житомирської області; ліва притока річки Різня (басейн річки Дніпро).

Географія

Басейн річки Студень розміщений в межах лісової зони Малинського району. Протікає по рівнинній території. Бере свій початок на висоті близько 170 м над рівнем моря на південно-східній околиці села Вишнянка^[1] (значна частина картографічних інтернет-ресурсів вказують витік річки на західній околиці села Нова Діброва). Від витоку тече переважно на південний схід, а за селом Яблунівка, декілька разів змінюючи напрямок руху між південно-східним і південно-західним, переважно тече на південь і впадає навпроти села Різня до однойменної річки на 12 км від її гирла. Гирло Студеню знаходиться на висоті близько 140 м над рівнем моря.

Довжина річки — 21,1 км; площа басейну — 135 км²; швидкість течії — 0,2 м/с; ґрунт дна — піщаний; абсолютна відмітка урізу води біля села Гуска — 156,5 м. Похил річки — 1,5 м/км. Заплава подекуди заболочена. Річище слабо звивисте.

Нижня течія річки Студень (Студениця) на російській військово-топографічній мапі Київської губернії, 1868 рік

Живлення

Живлення річки змішаного типу — поверхневі (дощові, снігові води) та підземні води. Приймає до себе численні потоки, серед яких найбільші від витоку: ліві — Темянець; праві — Луковець, Згорілиця^[2].

Використання

У районі витоку річки споруджена система меліоративних каналів. У середній частині річки на східних околицях сіл Нові Вороб'ї та Рудня-Вороб'ївська розташовані ставки.

Назва річки

За офіційною інформацією «Житомирського обласного управління водних ресурсів» серед найбільших приток річки Різня потік зазначений як «Студень», але на деяких старих мапах він позначений і як річка «Студе́ниця»^[3]. Обидві назви подає також «Словник гідронімів України»^[4].

Притоки

Праві: Згорілиця, Гуска

Ліві: Трим'янець (Темянець), Товмень

Населені пункти

Над Студенем знаходяться села (від витоку): лівий берег — Лісна Колона; правий берег — Нова Діброва, Гуска, Яблунівка, Нові Вороб'ї, Рудня-Вороб'ївська.

Дорожні споруди

В районі села Рудня-Вороб'ївська річку перетинає автомобільний шлях територіального значення Т 0607.

У селах Нова Діброва, Лісна Колона, Нові Вороб'ї, Рудня-Вороб'ївська через річку перекинуті мости.

Примітки

1. Відповідь № 02-292 від 24 лютого 2016 року Житомирського обласного управління водних ресурсів на інформаційний запит щодо уточнення інформації стосовно річки Студень
2. Словник гідронімів України. — К. : Наукова думка, 1979. — 781 с. + 1 арк. карт. — С. 212.
3. Річка Студениця на австро-угорській військовій «Generalkarte von Mitteleuropa», 1:200000, 1910 рік [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
   Річка Студениця на «Военно-топографической карте Европейской Россіи», 1:126000, 1911 рік [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Словник гідронімів України. — К. : Наукова думка, 1979. — 781 с. + 1 арк. карт. — С. 536.

Посилання

• Студень на мапі «Временного Изданія Кіевской — Волынской губерній (XXVIII-27)», 1:84000, 1917 рік [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Студень на «Deutsche Heereskarte (M35-47D)», 1:50000, 1943 рік (нім.)
• Студень на радянській військовій мапі «M-35-47. Малин» 1989 року (1.7 Мб) [Архівовано 5 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Відповідь № 02-250 від 16 лютого 2016 року Житомирського обласного управління водних ресурсів на інформаційний запит щодо публічної інформації стосовно річки Різні та її приток [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
  Відповідь № 02-292 від 24 лютого 2016 року Житомирського обласного управління водних ресурсів на інформаційний запит щодо уточнення інформації стосовно річки Студень
• Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 47.(рос.)