PROFILBARU.COM

Стефанів Опанас Авксентійович
Стефанів Опанас Авксентійович;
Підполковник; Полковник
Загальна інформація
Народження	2 листопада 1891; Рожище, Волинська губернія
Смерть	невідомо
Громадянство	Російська імперія → ; УНР → Польща
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	Російська імперія → ; УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	62-а піхотна дивізія; Запорізький корпус; 6-а Запорізька дивізія; 1-а Запорізька дивізія; Бессарабська повстанська група
Війни / битви	Перша світова війна; Радянсько-українська війна; (Перший зимовий похід); (Другий зимовий похід)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стефанів.

Стефанів (Стефанів-Затварський) Опанас Авксентійович (нар. 2 листопада 1891, Рожище — пом. невідомо) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. У квітні 1920 року — тимчасовий виконувач обов'язків начальника штабу Армії УНР.

Життєпис

Опанас Стефанів народився 2 листопада 1891 року в містечку Рожище Луцького повіту Волинської губернії. Закінчив Луцьку гімназію, а у 1914-му — Чугуївське військове училище.

З училища вийшов підпоручиком і був приписаний до Сибірського телеграфного батальйону, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив один курс Військової академії Генерального Штабу. У 1917 році Стефанів займав посаду виконуючого обов'язки начальника штабу 62-ї піхотної дивізії. В російській армії дослужився до звання капітана.

З 14 вересня 1918 року Опанас Стефанів — старший ад'ютант штабу окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. 22 січня 1919 року Стефаніва призначено на посаду начальника штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Влітку—восени 1919 року — начальник штабу 6-ї Запорізької дивізії. У грудні був інтернований польською владою. У січні 1920 року Стефанів втік з табору для інтернованих до Армії УНР, що на той час проводила Перший Зимовий похід. Через хворобу на тиф військовик зміг наздогнати армію лише у березні^[1]. З 14 по 24 квітня 1920-го Опанас Авксентійович тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Дієвої армії УНР^[2]. У травні 1920-го був призначений на посаду начальника оперативного відділу штабу армії. 5 жовтня отримав звання підполковник. З жовтня 1920 року — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії, з якою повторно був інтернований у польських таборах.

Станом на квітень 1921 року служив підполковником 1-ї Запорізької стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих у місті Вадовиці. Влітку-восени 1921 року Опанас Авксентійович — начальник штабу Південної повстанської групи^[3]^[4], що готувала антибільшовицьке повстання на Півдні України.

До 1923 року Опанас Авксентійович перебував на еміграції на Волині (тоді у складі Польщі). Через національно-просвітницьку діяльність конфліктував із польською владою та КПЗУ. Під час однієї із сутичок був поранений в голову та втратив око. Подальша доля невідома.