Спільнота

Спільнота людей у Білорусі під час протестів 2020 року, чия спільна мета була повалення Лукашенка

Спільно́та — це об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою (цілями) та інтересами^[1][2].

Ознаки

Ключові ознаки спільноти:

• Географія
• Спільність поведінки
• Загальна самоідентифікація
• Спільні інтереси і потреби
• Зв'язок і усвідомлення загальних цілей

При цьому, важливим критерієм спільноти є те, що люди спілкуються один з одним з тих питань, які і об'єднують їх.

У сфері соціальної роботи, починаючи з кінця 60-х років, терміном співтовариство (Communities) позначають групу людей, що об'єднані спільними ознаками, та мають певний духовний зв'язок між людьми (єдність).

Громада як спільнота

До другої половини XX століття слово громада у більшості населення України ототожнювалося в першу чергу з поняттям спільноти, сукупністю жителів певного поселення — міста, села. Ідея відносно самостійної спільноти, громади дуже стара, достатньо згадати грецькі поліси чи міські і сільські громади часів Риму. Від слова «громада» в українській мові походять такі важливі поняття як громадський, громадянин, громадянський, громадянське суспільство.

Див. також

• Громада
• Громадянське суспільство
• Громадська організація
• Община
• Соціальна спільнота
• Третій сектор

Примітки

1. Dennis Altman, Power and Community. Organiztaional and Cultural Responses to AIDS, Taylor & Francis, London, 1994
2. Спілка, товариство, спільнота, угруповання і співтовариство |. OnlineCorrector (укр.). 19 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 8 листопада 2020.

Джерела

• Фердинанд Тьонніс. «Спільнота та суспільство». // нім.: Ferdinand Tönnies: Gemeinschaft und Gesellschaft. Abhandlung des Kommunismus und des Sozialismus als empirischer Kulturformen. — Leipzig: Fues's Verlag, 1887.

Посилання

• Співтовариство [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.