Список національних парків Швеції (швед.Naturvårdsverket) — перелік системи національних парківШвеції, що управляється Шведським агентством з охорони довкілля і включає 29 національних парків та 850 заповідників. Ще 6 парків планується створити до 2013 року. Метою служби національних парків є створення системи природоохоронних територій, яка може представляти всю різноманітність природних регіонів Швеції і використовувалася би в дослідних, рекреаційних і туристичних цілях без нанесення шкоди природі. У 1909 році шведський парламент ухвалив закон про національні парки, після чого Швеція першою країною в Європі, яка встановила систему національних парків. Дев'ять парків були відкриті в 1909 році, а ще сім — у 1918–1962 роках, наступні тринадцять — у 1982—2009 роках.
Утворені національні парки Швеції захищають природу. Що є менш гнучкою формою захисту екології, ніж природні заповідники. Умовою для цього є те, що національні парки повинні бути на державній землі, і уряд приймає рішення про створення їх за згодою парламенту. Нині площа національних парків Швеції становить близько 7000 км² території[1].
Майже 90 % загальної території парків складають гори, що є найбільшими за територією в Швеції: на півночі країни парки розташовані в горах — Сарек і Падьєланта, що покриває майже 200 000 гектарів. Чотири північних парки — Сарек, Падьєланта, Стура-Шефаллет і Муддус — складають Лапонію. Один зі шведських об'єктів — Світова спадщинаЮНЕСКО. Національний парк Скулескоген на узбережжі Ботнічної затоки включений в об'єкт Світової спадщиниВисокий берег. Такі найбільші південні парки як Седеросен, Дальбю Седерскуг і Стенсгувуд — знаходяться в природній зоні широколистяних лісів, що займають разом майже 2000 гектарів. Національний парк Фулуф'єллет — один з парків PAN, організації заснованої Світовим фондом дикої природи, щоби забезпечити збереження природи на довгий термін і організувати туризм у національних парках Європи.
Парк розташований в горах північно-західного озера Турнетреск. Це самий північний національний парк Швеції. Парк названо на честь гори Вадвечокка, розташований на території парку.[2]
Парк розташований у долинах, обмежених від півночі та з заходу гірськими масивами, а з півночі — самим великим високогірним озером Скандинавського півострова, Турнетреск[3].
Північна частка парку знаходиться в Скандинавських горах, у парку розташовані декотрі з найвищих гір Швеції. Більш низькі пагорби в північній частині парку покриті лісами[4].
Парк утворено для охорони високогірних альпійських ландшафтів, у яких домінують високі й вузькі долини. На території парку знаходяться більш ста льодовиків, а висота декількох вершин на його території перевищує 2000 м[6].
Національный парк Пієльєкайсе покритий березовими лісами, в котрих знаходяться декількох озер. Парк названо на честь гори Пієльєкайсе, символу цієї території[8].
Національний парк Скулескуген є частиною Високого берегу й складається зі скель, соснових лісів і морського узбережжя. Ландшафти парку сформовані заледенінням[11].
Парк розташовано в долині ріки Далельвен. Її нерівна берегова лінія оздоблює більш як 200 великих островів і маленьких островів[16].
Плановані національні парки
У 2008 р. Шведське агентство з охорони довкілля запропонувало план створення 13 нових національних парків у найближчому майбутньому. Згідно з ним, сім з них мають бути створені між 2009 і 2013 роком. Перший — Національний парк Костергавет — був відкритий у вересні 2009 року. У даний час невідомо, коли буде створено останні шість парків. Якщо план повністю здійсниться, тоді частка територій національних парків в Швеції зросте з поточних 1,4 % до 3,7 %[17].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парки в Швеції
Reinhold Dey, Johannes Wendland: Nationalparks in Schweden. Wanderungen in Norwegen, Schweden und Finnland. Leopold Stocker, Graz, Stuttgart 1991, ISBN 3-7020-0615-X. (нім.)
Georg Terwelp: Schweden hat Grund zu feiern!. In: Nationalpark. Nr. 144, 2009, S. 38-42. (нім.)
Hanneberg, Peter; et al. Sweden's national parks. 2005. Swedish Environmental Protection Agency. ISBN 91-620-1242-8. (англ.)