Низка військових операцій[en], проведених Армією оборони Ізраїлю у 1950-60-х рр. у відповідь на постійні напади палестинських фідаїв[en], під час яких арабські партизанські загони із Сирії, Єгипту та Йорданії вторгалися до Ізраїлю з метою здійснення атак на військових країни та мирне населення[en]. Політика проведення таких операцій була винятковою через оголошене прагнення Ізраїлю отримати високу «ціну крові» від ворожої сторони, яка вважалася необхідною для попередження їх можливих наступних нападів.
Суецька криза (жовтень 1956) — спільна із Великою Британією та Францією військова операція Ізраїлю проти Єгипту, яка почалася 29 жовтня 1956 року із наміру окупувати Синайський півострів та відновити контроль над Суецьким каналом. Приводом для початку цього конфлікту стало рішення Єгипту від 26 липня 1956 року про націоналізацію Суецького каналу після відмови від пропозицій Великої Британії та США про початок будівництва Асуанських гребель. Попри те, що вторгнення Ізраїлю до Синайського півострова виявилося успішним, США та Велика Британія змусили його припинити бойові дії. Навіть таким чином Ізраїлю вдалося знову відкрити Тиранські протоки та досягти перемир'я на своїх південних кордонах.
Війна на виснаження (1967-70) — локальна війна між Ізраїлем з одного боку та Єгиптом, СРСР, Йорданією, Сирією і Організацією визволення Палестини з іншого. Була розпочата Єгиптом з метою повернення Синайського півострова, який опинився під контролем Ізраїлю внаслідок Шестиденної війни. Бойові дії закінчилися перемир'ям без територіальних змін між обома сторонами, укладеним 1970 року.
Війна Судного дня (жовтень 1973) збройний конфлікт, розпочатий коаліцією арабський держав на чолі з Єгиптом і Сирією з одного боку та Ізраїлем з іншого з метою повернення частини територій, втрачених у результаті Шестиденної війни. Військові дії почалися під час єврейського свята Йом-Кіпур з несподіваної атаки єгипетських та сирійських військ, які перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах відповідно. Врешті-решт війна закінчилась перемогою Ізраїлю та без значних територіальних змін.
Палестинське вторгнення до південного Лівану[en] (1971-82) — переміщення ОВП з Йорданії до південного Лівану та напади на Галілею з метою подальшого проведення міжнародних операцій. У 1978 році Ізраїль розпочав операцію «Літані» — перше великомасштабне вторгнення до Лівану, проведену силами Армії оборони Ізраїлю з метою вигнання загонів ПЛО із вказаної території. Численні наземні і ракетні атаки та відповідні операції Ізраїлю згодом переросли у Ліванську війну 1982 року.
Ліванська війна розпочалась 6 червня 1982 року, коли сили Армії оборони Ізраїлю вторглися до Південного Лівану з метою ліквідації «палестинської присутності» на даній території. Уряд Ізраїлю наказав провести це вторгнення як відповідь на спробу замаху на посла країни у Великій Британії, Шломо Аргова[ru], скоєну організацією Абу Нідаля[en] та через постійні терористичні атаки на півночі Ізраїлю, які здійснювалися палестинськими партизанськими організаціями, що розміщувалися в Лівані. Війна закінчилась вигнанням сил ПЛО з Лівану та створенням Ізраїльської зони безпеки в Південному Лівані.
Конфлікт у південному Лівані[en] (1985–2000) — військовий конфлікт між ліванськими християнсько-шиїтськими ополченцями за підтримки Армії оборони Ізраїлю з одного боку та ліванськими мусульманськими партизанами на чолі з підтримуваною Іраном організацією Хізбалла на територіях, які були визначені Ізраїлем як «Зона безпеки» у південному Лівані.
Друга ліванська війна (літо 2006) почалася як військова операція у відповідь на напад бойовиків Хізбалли, внаслідок якого загинуло двоє ізраїльських солдат запасу. Поступово операція переросла у масштабний збройний конфлікт, головними учасниками якого стали озброєні загони Хізбалли з одного боку та Армія оборони Ізраїлю з другого. Конфлікт почався 12 липня 2006 року та тривав до резолюції 1701 Ради Безпеки ООН[en] про припинення вогню, яка набула чинності 14 серпня 2006 року; бойові дії формально завершилися 8 вересня 2006 року, коли Ізраїль зняв морську блокаду Лівану. Внаслідок війни у південному Лівані пройшла хвиля репресій, а Хізболла зазнала значних втрат.
Війна в секторі Гази (грудень 2008 – січень 2009) — тритижневий збройний конфлікт між Ізраїлем та організацією Хамас. У період посилення арабо-ізраїльського конфлікту Ізраїль відповів на тривалі ракетні обстріли із Сектора Гази військовою операцією «Литий свинець». Свій напад Ізраїль почав із несподіваного повітряного удару 27 грудня 2008 року; заявленою метою Ізраїлю було припинення ракетного вогню та знищення угрупувань, які ведуть обстріл країни. Сили армії оборони Ізраїлю атакували військові та цивільні об'єкти, поліцейські управління та урядові будівлі. 18 січня 2009 року Ізраїль оголосив про закінчення бойових дій, а 21 січня — про завершення виводу військ із сектора.
↑Lorch, Netanel (2 вересня 2003). The Arab-Israeli Wars. Israeli Ministry of Foreign Affairs. Архів оригіналу за 9 March 2007. Процитовано 3 березня 2007.(англ.)
Armies in Lebanon 1982–84, Samuel Katz and Lee E. Russell, Osprey Men-At-Arms series No. 165, 1985
Hirst, David (2010). Beware of Small States. NationBooks. с. 144–145. ISBN978-1-56858-657-1. In time, however, Arafat and his guerrilla leadership decided that they would have to withdraw, leaving no military and very little political or symbolic presence behind. Their enemy's firepower and overall strategic advantage were too great and it was apparently ready to use them to destroy the whole city over the heads of its inhabitants. The rank and file did not like this decision, and there were murmurings of 'treason' from some of Arafat's harsher critics. Had they not already held out, far longer than any Arab country in any former war, against all that the most powerful army in the Middle East – and the fourth most powerful in the world, according to Sharon – could throw against them? (...) But [Palestinians] knew that, if they expected too much, they could easily lose [Lebanense Muslim support] again. 'If this had been Jerusalem', they said, 'we would have stayed to the end. But Beirut is not outs to destroy.(англ.)
↑Helmer, Daniel Isaac. Flipside of the Coin: Israel's Lebanese Incursion Between 1982–2000. DIANE Publishing, 2010.(англ.)
Hezbollah 101: Who is the militant group, and what does it want?. Christian Science Monitor. 19 липня 2012. Процитовано 4 жовтня 2012. Iran has also played an instrumental role in building up Hezbollah's military capabilities over the years, which enabled the group's impressive military wing to oust Israel from south Lebanon in 2000(англ.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
