|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Скаржинський .
Скаржи́нський Все́волод І́горович ( 24 грудня 1916 (6 січня 1917 )(19170106 ) 1997 ) — професор (1973), доктор геолого-мінералогічних наук (1972), лауреат Державної премії УРСР (1973). Нащадок лубенської гілки роду Скаржинських .
Народився 24 грудня 1916 року (6 січня 1917 року за новим стилем) в Лубенському районі Полтавської області в родині нащадків українського шляхетського роду Скаржинських .
У 1941 році закінчив Київський державний університет .
В роки Радянсько-німецької війни перебував на півночі Росії, де займався науковими дослідженнями в галузі геології .
У 1953–1959 роках — викладач Дніпропетровського гірничого інституту .
У 1959–1962 роках — завідувач кафедри, а у 1965–1968 роках — завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР.
У 1969–1976 роках — завідувач відділення Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР.
У 1977–1987 роках — завідувач кафедри геології Київського державного університету, професор .
Помер у 1997 році. Похований на Берковецькому цвинтарі в Києві .
В. І. Скаржинський зробив значний внесок у розвиток вітчизняної геології. Він досліджував закономірності утворення і розташування рудних порід на території України, розробив наукові основи їх прогнозування й пошуку , методи розробки металогенічних мап .
Є автором численних наукових праць і методичних посібників з геології.
В. І. Скаржинський — онук лубенського генерал-майора і конезаводчика М. Є. Скаржинського та К. М. Скаржинської .
Від шлюбу зі Скаржинською Тамарою Олександрівною мав двох дітей: сина Олександра та дочку Марину.
У 1973 році удостоєний Державної премії УРСР .
