Семашко Микола Олександрович (8 (20) вересня 1874(18740920), Ливенська, Єлецький повіт, Орловська губернія — 18 травня 1949, Москва) — радянський лікар, партійний і державний діяч, академік Академії медичних наук (з 1944) і Академії педагогічних наук (з 1945) РРФСР. 1918–1930 — нарком охорони здоров'я РРФСР.
Народився сім'ї педагога у селі Ливенська Єлецького повіту Орловської губернії (нині Задонського району Липецької области)[1]. Його батько - Олександр Северинович Семашко, мати - Марія Валентинівна (до шлюбу Плеханова)[2].
У 1891 році закінчив Єлецьку чоловічу гімназію (в якій навчався разом із М. М. Пришвіним) та вступив на медичний факультет Московського університету. Викладачами Семашка були І. М. Сєченов, гігієніст Ф. Ф. Ерісман, хірург М. В. Скліфосовський. У 1893 став членом марксистського гуртка. У 1895 році за участь у революційному русі був заарештований та відрахований з університету без права відновлення і засланий на батьківщину, в село Ливенська (під гласний поліцейський нагляд)[1].
У 1901 році закінчив медичний факультет Казанського університету, працював лікарем в Орловській та Самарській губерніях[1]. Із 1904 року був активним членом Нижньогородського комітету РСДРП. Під час революційних подій 1905 року був одним із організаторів страйку на Сормовському заводі, за що був знову заарештований[1].
У 1958 році у Києві на його честь було названо вулицю.
Також, у Білій Церкві (Київська область) та м. Сміла (Черкаська область) названо вулицю та міську лікарню №2.
Також на кого честь була названа одна з вулиць в Кальміуському районі міста Маріуполь.