Сейм Великого князівства Литовського

Сейм Великого князівства Литовського Вольний Сейм
Загальна інформація:
Юрисдикція:	Велике князівство Литовське
Тип:	Однопалатний
Дата заснування:	1445

Сейм Великого князівства Литовського або Вольний Сойм (біл. Ва́льны сойм) — станово-представницький орган Великого князівства Литовського в XV — першій половині XVI століть. Мав аристократичний характер. Панівне становище в ньому мали великі землевласники. Після укладення в 1569 році Люблінської унії більшість з тих, хто мав право брати участь у роботі сейму Великого князівства Литовського, отримали місце в об'єднаному сеймі Речі Посполитої.

Історія

Перший великий з'їзд литовської знаті відбувся в 1398 році де на зустріч великого князя литовського з панською радою в 1445 р. були запрошені й ближчі шляхтичі. Цей з'їзд можна вважати початком сейму Великого князівства Литовського.

З 1445 по 1566 роки відбулося 40 сеймів у Бресті, Вільнюсі, Гродно, Мінську та Новгороді.

Хоча Люблінська унія формально скасувала окремі литовський і польський сейми, з’їзди продовжували проводитися аж до XVIII століття, тільки називалися Найвищими литовськими з’їздами або Литовськими скликанням.

Створення сейму

Традиція скликати збори й влаштовувати з'їзди представників привілейованих станів бере корені ще з вічових традицій, які стали початком розвитку станової системи Великого князівства Литовського в XIV—XVI століттях. Почали скликати такі збори на місцях, де проводились загальноземські зібрання. Метою і темою таких зустрічей була рівність усіх представників вищого стану (князів, панів, лицарство).

Склад

Сейм Великого Князівства Литовського складався з панів-радників, а саме: єпископів, воєвод, каштелянів, земських і двірних маршалів, великого гетьмана, підскарбія та інших. Також варто зазначити, що до складу сейму входили пани і князі, які мали спеціальні запрошення.

Пани і князі, які мали спеціальні запрошення

Вишневецькі;

Гедройц;

Деречинські;

Друцькі;

Друцькі-Соколинські;

Збаразькі;

Курцевичі;

Лукомські;

Олельковичі-Слуцькі;

Мосальські;

Свірські;

Раздивілли;

Кішки;

Нарбути;

Остиковичі;

Паци;

Соллогуб;

Сапеги;

Тишкевичі;

Хрептовичі;

Шемети.

Додатково в сейм входили представники шляхти від кожного повіту, яких обирали на сеймиках. Головними учасниками сейму були великі землевласники, оскільки він мав аристократичний характер. Натомість боярство, духовенство і міщанство не мали великого впливу на рішення сейму. Але ситуація помінялась у 1568 році, коли міщани отримали право знаходитись у сеймі, але висловлювати свою думку вони могли лиш тоді, коли учасники сейму обговорювали саме їхнє місто.

Скликання, порядок проведення і компетенція

Див. також

• Шляхетська демократія
• Золота вольность

Примітки

Джерела

• Довнар-Запольский М. В. Спорные вопросы в истории Литовско-Русского сейма // Журнал Министерства народного просвещения. — 1901. — № 9. — С. 454—498.
• Леонтович Ф. И. Веча, сеймы, сеймики в Великом княжестве Литовском // Журнал Министерства народного просвещения. — 1910. — № 2. — С. 233—274; № 3. — С. 37—61.
• Любавский М. К. Литовско-русский Сейм. Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешней жизнью государства [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — М. : Университетская тип., 1909. — 1160 с. (рос.)
• Максимейко Н. А. Сеймы Литовско-Русского государства до Люблинской унии 1569 года. — Харьков, 1902. — 205 с. (рос.)
• Halecki O. O początkach parlamentaryzmu litewskiego // Sprawozdania z czynności i posiedzeń Akademii Umiejętności w Krakowie. — T. 20. — Nr 8. — Sierpień — wrzesień — październik, 1915.