Сальський округ (область Війська Донського)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сальський округ.
Сальський округ
Центр Пролетарск (город)|Великокняжеская

Сальський округ — адміністративна одиниця в області Війська Донського Російської імперії. Окружний центр — станиця Великокнязівська (тепер місто Пролетарськ).

Географія

Сальський округ займав південний схід області Війська Донського; межував з Астраханської й Ставропольської губерніями; займав простір між лівим берегом річки Сал й правим берегом річки Манич площею 18386 квадратних верст, або 1915208 десятин[1].

Історія

Сальський округ війська Донського було утворено 27 січня 1884 року в районі задонських степів колишнього Калмицького округу.

До початку XX сторіччя населення округу складало 63 318 осіб, з яких 34 993 — козаків, 28 129 — калмиків. В окрузі було 7 калмицьких й 2 козацьких станиці. 1912 року чисельність станиць збільшилася до 16: Великокнязівська, Платовська, Батлаєвська, Денисовська, Іловайська, Кутейниковська, Ново-Алексієвська, Власовська, Чунусовська, Еркетинська, Потаповська, Отаманська, Біляєвська, Граббевськя, Бурульська, Орловська[2].

За даними на 1913 рік у Сальському окрузі, без урахування працюючих в інших округах й кінних заводах, мешкало 30 178 осіб. В окрузі було 13 станиць й 19 калмицьких хуторів. Після закінчення Громадянської війни в Росії у 1920 році тут мешкало лише 10 750 калмиків, тобто їх чисельність скоротилася у три рази.

Населення

Чисельність населення на 1897 рік — 76 297 осіб, у тому числі

  • калмики — 28 063,
  • росіяни — 24 509,
  • українці — 22 378 (29,4%),
  • німці — 778.[3]

Чисельність українців

  • перепис 1897 року — 22,4 тисяч осіб (29,4 %);
  • перепис 1910—1917 року — 25,9 тисяч осіб (29,4 %).[4]

Адміністративний поділ

на 1912 рік

У 1912 році в окрузі налічувалося 16 юртів станиць й 1 волості:

  • Батлаєвский юрт,
  • Біляєвський юрт,
  • Бурульський юрт,
  • Великокнязівський юрт,
  • Власовський юрт,
  • Граббевський юрт, Гашунський
  • Денисовський юрт,
  • Еркетинський юрт,
  • Іловайський юрт,
  • Кутейниковський юрт,
  • Ново-Алексієвський юрт,,
  • Орловський юрт
  • Отаманський юрт,
  • Платовський юрт,
  • Потаповський юрт,
  • Чунусовський юрт[2].
  • Маницько-Грузька волость.[5]

на 1918 рік

В 1918 році до складу округу входили:

  • Отаманський юрт (станица Отаманська),
  • Батлаєвський юрт (станица Батлаевська),
  • Біляєвський юрт (станица Біляєвська),
  • Бурульський юрт (станица Бурульська),
  • Великокнязівський юрт (станица Великокнязівська — центр),
  • Власовський юрт (станица Власівська),
  • Граббевський юрт (станица Граббевська),
  • Денисовська юрт (станица Денисівська),
  • Іловайський юрт (станица Іловайська),
  • Кутейниковський юрт (станица Кутейниковська),
  • Ново-Алексієвський юрт (станица Ново-Алексієвська),
  • Орловський юрт (станица Орловська),
  • Платовський юрт (станица Платовська),
  • Потаповський юрт (станица Потаповська),
  • Чунусовський юрт (станица Чунусовська),
  • Еркетинський юрт (станица Еркетинська).

Господарство

Головним заняттям мешканців було скотарство. У 1898 році налічувалося до 100 тис. коней, 50 тис. великої рогатої худоби й до 200 тис. вівці. На початку XX сторіччя в середньому посів озимих й ярих на рік сягав 75 тис. чвертей, збір — 350 тис. Виноград розлучався тільки любителями; станичники займалися городництвом (до 700 десятин). Крім скотарства, калмики займалися відхожими промислами, наймалися чабанами й на рибні промисли на донському пониззі. На Грузьковському озері, що славиться своєю цілющою водою, діяла Донська санітарно-лікувальна станція; лікування багном (ревматизм, сифіліс, золотуха й нервові хвороби) тривало щороку з 15 травня до 15 серпня[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Сальский округ // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. ↑ а б
    Восьмий, з найменуванням «Сальський» — Сальськ. Інформаційний портал[недоступне посилання з червня 2019]
  3. ↑ Восьмой, с наименованием «Сальский» — Сальск. Информационный портал.[недоступне посилання з червня 2019]
  4. ↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.
  5. ↑ Памятная книжка области войска Донского на 1912 год / Изд. областным в. Д. стат. ком. Новочеркасск, 1912. XXII, 404, 66, 176, 48 с.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!