PROFILBARU.COM

СУ-5
СУ-5
Тип	Самохідна артилерійська установка
Походження	СРСР Завод №174 імені Ворошилова
Історія використання
На озброєнні	1938-1941
Історія виробництва
Розробник	КБ завода № 185
Виготовлення	1936-1938
Виготовлена; кількість	33
Характеристики
Довжина	4840 мм
Ширина	2440 мм
Висота	2560 мм
Обслуга	5
Калібр	122-мм гаубиця 1910/30
Приціл	телескопічний приціл та панорама Герца
Броня	Лоб: 15 мм/град; Борт: 10 мм/град; Корма: 10 мм/град; Днище: 6 мм; Башта: дах: 6 мм
Головне; озброєння	боєкомплект: 8 вистрелів
Двигун	Т-26, карбюраторний; 90 К.С
Дорожній просвіт	380 мм
Швидкість	шосе: 30 км/год
Прохідність	рів: 2,5 м
	САУ СУ-5 у Вікісховищі

СУ-5 - радянська легка самохідна артилерійська установка (САУ) класу самохідних гаубиць, створена на базі танка Т-26 ^[1] .

Була розробкою так званого «малого триплексу», оптимізацією компонування САУ, моделей СУ-5-1, СУ-5-2, СУ-5-3 .

Варіанти та модифікації

5 серпня 1933 року було прийнято постанову РВС СРСР «Система артозброєння РККА на другу п'ятирічку», у якому передбачалося створення «малого триплексу» (трьох типів артилерійських гармат, встановлених єдине шасі). На виконання цього рішення, навесні 1934 Ленінградський завод дослідного машинобудування № 185 імені С. М. Кірова почав розробляти самохідну артилерійську гармату СУ-5 на шасі танка Т-26.

До осені 1934 року конструкторське бюро заводу під керівництвом П. Н. Сячинтова виготовило три самохідно-артилерійські установки: СУ-5-1, СУ-5-2 і СУ-5-3, що відрізнялися, в основному, озброєнням. Заводські випробування всіх трьох машин пройшли з 1 жовтня до 29 грудня 1934 ^[1] .

Виробництво серійних СУ-5-2 було розпочато наприкінці 1935 року, коли здали перші 4 машини із настановної партії. До літа 1936 були випущені ще 6 установок, дві з яких відправили на військові випробування. До кінця року зібрали ще 20 одиниць, після чого виробництво СУ-5-2 було припинено та подальші роботи за програмою «малий триплекс» було зупинено ^[1] .

Примітки

СУ-5-1 - варіант з 76-мм гарматою зр. 1902/30 рр. Боєкомплект – 8 снарядів. Оскільки за результатами випробувань були виявлені переваги АТ-1, СУ-5-1 не використали ^[1] .
СУ-5-2 - варіант з 122-мм гаубицею зр. 1910/30 pp. Боєкомплект - 4 снаряди і 6 зарядів ^[1] . СУ-5-2 випускалися малою серією, всього було випущено 31 екземпляр.
СУ-5-3 - варіант з 152-мм мортирою зр. 1931 р., виготовлено один досвідчений зразок, який успішно пройшов заводські випробування наприкінці 1934 року і навіть брав участь у параді на Червоній площі. У 1935 році від серійного виробництва СУ-5-3 було вирішено відмовитися, оскільки шасі танка Т-26 виявилося недостатньо міцним для нормальної експлуатації зброї такого значного калібру.

Експлуатація та бойове застосування

Влітку 1938 п'ять СУ-5-2 застосовувалися РСЧА під час бойових дій біля озера Хасан ^[2] . Хоча бойове застосування СУ-5-2 зі складу 2-ї механізованої бригади РСЧА в боях біля озера Хасан було нетривалим, в документах військового командування зазначено, що самохідні гармати «надали велику підтримку піхоті та танкам» ^[1] .

У вересні 1939 року одна батарея СУ-5 (зі складу 32-ї танкової бригади РСЧА) брала участь у поході до Польщі, машини пройшли маршем 320 км, але в бойових діях участі не брали ^[1] .

Наявність Т-26 СУ-5 у Червоній армії на 1 червня 1941 ^[3]


Приналежність	Категорія			Усього
Приналежність	2-я	3-тя	4-та	Усього
ЗОВО	3	1	4	8
КОВО	5	3	1	9
ДВФ	8	3		11
Усього	16	7	5	28

Ще дві серійні машини були поза ВО і перебували десь у Ленінградській області, а всі три прототипи — у музеї в Кубинці. Інформації про їх розподіл військових частин вкрай мало. Відомо, що на 1 травня 1941 року в 34-й танковій дивізії КОВО були на озброєнні 3 "Т-26 СУ-5", з них лише одна машина була боєздатною, дві інші належали до 3-ї категорії.

Надалі після початку Великої Вітчизняної війни самохідки СУ-5 брали участь у боях літом 1941 року. Також, судячи з журналу бойових дій 122 танкової бригади 54 армії, як мінімум 2 Су-5 брали участь у боях у районі Синявино у вересні 1941 року (судячи з усього, це були ті дві установки, які не значилися в РККА до червня 1941) .

У сувенірній та ігровій індустрії

World of Tanks (4 рівень представлені всі 3 варіанти як один під назвою СУ-5);
War Thunder (1 ранг, БР 1.0 представлений варіант СУ-5-1).

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж М. В. Коломиец. Т-26. Тяжёлая судьба лёгкого танка. — М. : Яуза, Стратегия КМ, Эксмо, 2007. — С. 104—108.
↑ Анатолий Сорокин, Иван Слива. 122-мм гаубица обр. 1910/30 гг. В тени «обелисков славы» советской артиллерии // «Техника и вооружение», № 9, 2014. С. 37—43.
↑ Боевой и численный состав вооруженных сил СССР в период Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). Статистический сборник № 1 (22 июня 1941 г.).