Рішення про створення тролейбусних мережі у місті Рівне було прийняте у 1974 році, у цьому ж році збудовано тролейбусне депо та змонтовано декілька кілометрів контактної мережі. Восени 1974 року на баланс підприємства надійшли 50 одиниць рухомого складу моделі Škoda 9Tr (РКСУ), виробництва Škoda Holding, які отримали бортові № 1—50. 24 грудня1974 року офіційно відкритий тролейбусний рух по маршруту № 1, завдовжки 13,1 км.
1975 року відкрито новий маршрут № 2, завдовжки 17,8 км, а з квітня 1976 по січень 1977 роки у місто прийшло ще 25 машин Škoda 9Tr, що отримали номери № 51—75. 5 грудня1976 року відкритий тролейбусний маршрут № 3 завдожки 11,4 км, який сполучив залізничний вокзал, автовокзал та мототрек.
18 серпня1977 року відкритий тролейбусний маршрут № 4, завдожки 11,9 км. Навесні 1978 року придбано ще 7 машин Škoda 9Tr (№ 76—83). У грудні 1978 року до міста надійшов тролейбус Škoda 9Tr, обладнаний гідропідсилювачем керма, що значно полегшує керування тролейбусом (до того машини оснащувались пневмопідсилювачем).
До 1981 року у місті працювали лише дводверні Škoda 9Tr, дана дводверна модифікація випускалася лише для міст СРСР. На початку 1981 року надійшли 9 тролейбусів модифікації Škoda 9TrH з гідропідсилювачем керма, з РКСУ. У 1982 році ще 5 тролейбусів Škoda 9Tr, в результаті парк машин поповнився до 100 одиниць. Наступні тролейбуси надійшли до Рівного лише у 1989 році, це були Škoda 14Tr, що мали ТІСУ. Машини з тиристорно-імпульсною системою управління споживали на 20—30 % менше електроенергії, аніж з РКСУ. ТІСУ забезпечує економію електроенергії, безступінчастий розгін та гальмування, а також відсутність теплових втрат під час гальмування (деякі ТІСУ мають рекуперацію), на відміну від РКСУ. Навесні 1989 року придбано 15 тролейбусів Škoda 14Tr з ТІСУ.
31 грудня1989 року відкрито маршрут № 5 завдовжки 10 км. Восени 1991 року один Škoda 9Tr (№ 81) потрапив у ДТП, в результаті чого був списаний. Його місце зайняв тролейбус тієї ж моделі, що був переданий з Києва. У вересні 1992 року відкрито маршрут № 6. 27 грудня 1992 року списано № 81, а київський тролейбус виведено з експлуатації. У 1993 році списано ще 6 Škoda 9Tr (№ 9, 21, 55, 59, 67, 84). 1993 року до Рівного надійшли три двосекційні тролейбуси ЮМЗ Т1 виробництва Південмашу, Дніпро (РКСУ), а 28 квітня1993 року ЮМЗ Т1 вперше виїхав на маршрути міста. У травні 1994 року надійшло ще два ЮМЗ Т1; більше ЮМЗ Т1 місцева влада не придбала. У серпні 1995 року надійшов перший ЮМЗ Т2 (РКСУ), пізніше у 2000-х роках надійшло ще дві модернізовані моделі.
1996 року до Рівного надійшли вживані тролейбуси з Чехії, а старі Škoda 9Tr почали списувати, в результаті було списано близько 20 машин; старі тролейбуси стали списувати менш інтенсивно лише 1997 року. У 1998 році тролейбус № 138 пройшов капітальний ремонт: у нього тріснула рама (тролейбуси Škoda 14Tr випускалися з рамною основою).
1 листопада2000 року Рівненське тролейбусне управління змінило назву на КП «Рівнеелектроавтотранс». Через два роки схема руху тролейбусного маршруту № 5 було змінено, і почав курсуватити до кінцевої зупинки «Мототрек». 20 лютого 2003 року надійшли 4 вживані тролейбуси з Брно. У березні 2003 року згорів Škoda 14Tr (№ 136). Вважається, що рівненський тролейбусний парк є найстарішим в Україні, після сімферопольського.
Досягненню стабільної роботи підприємства сприяла «Програма стабілізації та розвитку електротранспорту у місті Рівне на 2003—2005 роки», яка затверджена у 2002 році рішенням Рівненської міської ради. Відповідно з наміченою Програми здійснено будівництво нової тролейбусної лінії, яка пролягла від вулиці Будівельників по вулиці Черняка до Молокозаводу, завдовжки 3 км. Нові тролейбусні маршрути, які відкриті 20 травня 2005 року, сполучили один з найбільших «спальних» районів міста з центром та іншими мікрорайонами.
2005 року обсяги пробігу тролейбусів зростали завдяки відкриттю трьох нових маршрутів і перегляду розкладів руху у сторону збільшення, впровадження двозмінних режимів роботи тролейбусів на лінії[5].
2008 року списаний єдиний вантажно-технічний тролейбус КТГ-1 та частково розібраний.
У 2008 році до міста надійшов новий тролейбус ЛАЗ Е183 (IGBT-транзисторна СУ) виробництва Львівського автобусного заводу. У вересні 2009 року тролейбус Богдан Т601.11 (IGBT-транзисторна СУ) проходив дослідну експлуатацію у місті. Окрім цього міста, він проходив тестову експлуатацію у ще декількох містах України: у Донецьку, Запоріжжі, Миколаєві та Криму.
Jelcz PR110E 1980—1982, 1986—1992 років випуску (№ 162—168).
У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 27 371 тис. чол., що на 8 % менше ніж у 2010 році, коли було перевезено 29 761 тис. пасажирів[2]. У 2016 році міським електротранспортом перевезено 34,3 млн пасажирів, що на 2,4 % більше, ніж у 2015 році[1]. У 2017 році перевезено 35,2 млн пасажирів, що на 2,6 % більше, ніж у 2016 році[6]. У 2018 році перевезено 36,1 млн пасажирів.
30 листопада2020 року у Рівному відзначили подію, з нагоди 60-річчя експлуатації тролейбусів Škoda 9Tr (№ 001). Саме цей тролейбус відкривав тролейбусний рух у місті Рівне[7].
Боярка — Меморіал Слави — Ргак — Пивзавод — Центральний ринок — майдан Незалежності — Кооперативний коледж — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Уласа Самчука — ТЦ "Чайка" — вул. Князя Романа — вул. Льнокомбінатовська — Льонокомбінат
Мототрек — Тролейбусне управління — Радіозавод — Автовокзал — Школа №12 — Кооперативний коледж — Майдан Незалежності — Центральний ринок — Залізничний вокзал
Мототрек — м-н. Перемоги — Автотранспортний технікум — вул. Марка Вовчка — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — вул. Князя Романа — вул. Льнокомбинатовська — Льонокомбінат
Мототрек — Тролейбусне управління — Радіозавод — Автовокзал — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — вул. Князя Романа — вул. Льнокомбінатовська — Льонокомбінат
Боярка — Меморіал Слави — Ргак — Пивзавод — Центральний ринок — пл. Театральна — ЦУМ — Покровський собор — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — Кафе "Зустріч" — вул. Богоявленська — вул. Коновальця — Мікрорайон Північний
Мототрек — м-н. Перемоги — Автотранспортний технікум — вул. Марка Вовчка — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — Кафе "Зустріч" — вул. Богоявленська — вул. Коновальця — Мікрорайон Північний
Мототрек — Тролейбусне управління — Радіозавод — Автовокзал — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — Кафе "Зустріч" — вул. Богоявленська — вул. Коновальця — Мікрорайон Північний
Мототрек — Тролейбусне управління — Радіозавод — Автовокзал — Школа №12 — Кооперативний коледж — м-н Незалежності — Центральний ринок — Пивзавод — Дім офіцерів — Авторемзавод — Рум — Комбінат будматеріалів — селище Ювілейне
У майбутньому планується продовження маршруту до Луцького кільця після будівництва новоï автостанціï
11
Боярка — Меморіал Слави — Ргак — Пивзавод — Центральний ринок — пл. Театральна — ЦУМ — Покровський собор — Школа №12 — Автовокзал — Кафе "Мономах" — Радіозавод — Троллейбусне управління — Мототрек — Торговий центр — вул. Курчатова — вул. Люблінська — Вулиця Енергетиків
На маршруті руху існують дільниці без контактної мережі, через що на цій ділянці експлуатується тролейбус БКМ 43303А «Вітовт Max Duo» (№ 182)[9]. З 30 грудня 2017 року на маршрут вийшов перший тролейбус Дніпро Т203 (№ 188), що також має опцію автономного ходу, однак, на відміну від БКМ 43303А «Вітовт Max Duo», оснащений не дизель-генераторною установкою, а блоком акумуляторів
12
м/н «Північний» — вул. Коновальця — вул. Богоявленська — Кафе "Зустріч" — ТЦ "Чайка" — Дитяча полікліника — бул. Богдана Хмельницького — Школа №12 — Покровський собор — ЦУМ — пл. Театральна — Центральний ринок — Пивзавод — Дім офіцерів — Авторемзавод — Рум — Комбінат будматеріалів — м/н Ювілейний — Луцьке кільце
Залізничний вокзал — Центральний ринок — пл. Театральна — ЦУМ — Покровський собор — Школа №12 — бул. Богдана Хмельницького — Дитяча полікліника — ТЦ "Чайка" — Кафе "Зустріч" — вул. Богоявленська — вул. Коновальця — Мікрорайон Північний
Тролейбус випускався компанією Skoda Ostrov з 1961 по 1982 роки з реостатно-контакторною системою керування, має рамну основу. Переваги: добре опалення у салоні, добра пристосованість до українських доріг. Недоліки: не дуже надійна рама, саме поступова зміна опору диктується необхідність плавного розгону та гальмування, а збої у СУ, часто призводять до руху з сильними ривками. Випускалися дво- і тридверні модифікації, у Рівному є і такі і такі. У місті налічувалося 11 машин цієї моделі[13] (за весь час існування системи надійшло 118 машин). Рівне станом на 2019 рік лишилося останнім містом у світі, де тролейбуси Škoda 9Tr ще експлуатуються з пасажирами[14].
Тролейбус випускався з початку 1980-х до середини 1990-х років. Škoda 14Tr комплектувалася ТІСУ (споживав на 20—30 % менше електроенергії аніж РКСУ), перевагою тролейбуса є висока місткість та плавний хід; двері стали ширшими і планетарного (поворотно-зсувного) типу. Недоліки: жахливе опалення салону, з часом підвіска втрачає демпфуючі властивості[15], якість збірки салону невисока. У місті з 1989 року, на 1 січня 2014 працювало 34 Škoda 14Tr.
Тролейбус випускався компанією Jelcz у 1980—1992 роках. Вперше до Рівного надійшов у 2014 році. У місті працюють 6 Jelcz PR110E[16]. Випускаються тридверні модифікації.
Являє собою модернізацію тролейбуса Київ-11 (щоправда ним не є, Київ-11 випускався ще окремо), випускався з 1992 по 1998 роки. Комплектувався двома двигунами ЕД-138У2 (130 кВт) і реостатно-контакторною системою керування. Переваги: рама має рамний кузов з високоміцної сталі, велика пасажиромісткість у 180 пасажиромісць, ресурс кузова був досить тривалим. Недоліки: дуже велике споживання електроенергії, жорстка підвіска, погана пристосованість до українських доріг, погане опалення у салоні. У місті працювали всього 5 тролейбусів ЮМЗ Т1.
Являє собою коротку версію ЮМЗ Т1, вдалішу у застосуванні і більш пристосовану до українських доріг, випускався з 1993 по 2009 роки. Фактично є наступником менш вдалого Київ-11У. Тролейбус комплектується двигуном ЕД-138АУ2 або ЕД-139 (модернізовані), за час його виробництва було внесено ряд модернізацій, як нова обробка салону або встановлення ТІСУ і ТрСУ замість РКСУ. У місті експлуатуються три ЮМЗ Т2, з яких два модернізовані та один старого зразку.
Випускався на ЛАЗі з 2006 по 2013 роки. Цей тролейбус оснований на автобусі ЛАЗ А183. Має тримальний (з інтегрованою рамою) кузов з оцинкованої сталі, а також дюралюмінієвою обшивкою дверних відсіків і кришки мотовідсіку. Має сучасний дизайн та повністю низьку підлогу у салоні, завдяки чому є зручним для пасажирів та може перевозити інвалідів у візках (наявна відкидна апарель). Комплектується харківським двигуном ЕД-139АУ2 (140 кіловат) і IGBT-транзисторною СУ; розвиває швидкість не менше 75км/год. У його опціях: обладнання підвіски наклону кузова кнілінг, коли тролейбус присідає на праві півосі; встановлення кондиціонера тощо. Має антиблокувальну систему ABS і може комплектуватися атибуксувальною ASR. Перші моделі мали ряд недоліків (наприклад, погане опалення і вентиляція, відсутність системи протизащемлення пасажирів), що у пізніших випусках були виправлені. Недолік, як писк під час гальмування, спричинений гальмівними резисторами у найновіших моделей частково усунено. У Рівному працює дише один ЛАЗ Е183, що придбаний у 2008 році.
Виготовлений на Белкомунмаші. Має 38 місць, а також два накопичувальні майданчики в районі другої і третьої дверей. Всього салон може вмістити 153 пасажири. Кузов виготовлений з композитних матеріалів. Машина обладнана електричним висувним пандусом і системою «присідання» до рівня тротуару. Салон оснащений системою клімат-контролю. На справді цей тролейбус не є дуобусом, а обладнаний дизель-генераторною установкою Kirsch з об'ємом бака 120 літрів і завдяки ній здатний проїхати до 300 км без використання контактної мережі. Наприкінці листопада 2016 року, після закінчення випробувань у Москві тролейбус був викуплений[17]українським комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» [2]. З 7 грудня 2016 року один екземпляр працює на новому маршруті № 11.
12-метровий низькопідлоговий тролейбус, виготовлений з аутентичної моделі МАЗ-Етон Т203, що з 2017 року комплектується в Україні, на Південному машинобудівному заводі. На відміну від МАЗ-Етон Т203, деякі тролейбуси Дніпро Т203 мають опцію автономного ходу до 20 км від літій-іонної батареї GMI на 100 кВт/год. Час зарядки від контактної мережі становить до 40 хвилин. У 2017—2018 роках до Рівного надійшло 13 тролейбусів Дніпро Т203, яким присвоєні №№ 188—200[18]. Тролейбуси з можливістю автономного ходу «Дніпро Т203» (№ 188—192) експлуатуються переважно на маршрутах № 11 та 12.
Випускається на Луцькому автомобільному заводі з 2008 року. Тролейбус має тримальний кузов з інтегрованою рамою, кузов зроблено з оцинкваної сталі з ресурсом понад 15 років. Довжина тролейбуса становить 10,6 м, що є незвичним. Машина повністю низькопідлогова, завдяки чому є зручною для пасажирів та може перевозити інвалідів у візках (наявна відкидна апарель). Комплектується харківським двигуном ЕД-139А (140 кВт) і IGBT-транзисторною системою керування електродвигуном (виробництва Cegelec a.s. Praha, Чехія); розвиває швидкість не менше 55 км/год (обмежувач). Має хорошу вентиляцію та потужний повітряний конвектор у салоні; плюсом є сучасний дизайн ззовні і зсередини, тролейбуси обладнують електронними рейсовказівниками. Має ABS. 15—26 вересня 2009 року проходив дослідну експлуатацію у Рівному, цей екземпляр є 13-м випущеним ЛуАЗом (нині перебуває на заводі).
Станом на 1 травня 2018 рік термін експлуатації тролейбусів складав:
Середній термін експлуатації тролейбусів — 23,7 роки[19].
Вартість проїзду
Станом на 1 квітня2010 року вартість проїзду у рівненському тролейбусі становила 0,80 ₴, таким чином, цей вид рівненського громадського транспорту був на той час одним з найдешевших в Україні. Однак вартість проїзду почалась підвищуватися поетапно, тричі у 2010 році: з 15 квітня — 1,00 ₴, з 1 серпня — 1,25 ₴, а з 1 листопада — 1,50 ₴. Ініціаторами такого непопулярного рішення були комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс» та міська влада Рівного — са́ме вони підготували відповідні розрахунки і направили їх до двох
міністерств — економіки та житлово-комунального господарства, сподіваючись отримати дозвіл на підвищення цін на проїзд у тролейбусах[20].
Станом на 1 вересня 2017 року вартість проїзду становила 2,00 ₴.
Рішенням виконкому Рівненської міської ради № 33 від 13 березня 2018 року «Про встановлення тарифу на проїзд міським електротранспортом» вартість проїзду з 1 квітня2018 року становить 3,00 ₴[21], з 1 липня2019 року вартість проїзду становить 4,00 ₴.
З 1 червня 2021 року вартість проїзду у тролейбусах встановлена 6,00 ₴[22].
Кількість кінцевих зупинок — 9, 7 з яких є кільцями.
Для керування рухом та відпочинку водіїв є 4 диспетчерських пункти[23].
Більшість лінійних зупинок обладнана павільйонами для очікування транспорту.
Депо
У місті діє єдине тролейбусне депо, яке було відкрито у 1974 році і розташовується на вулиці Данила Галицького, 23. Місткість депо складає — 100 тролейбусів[23].
Контактна мережа
Довжина контактної мережі складає 60,8 км в односторонньому обчисленні.[24]
Служба контактної мережі знаходиться у депо 2. До 2011 року знаходилася на перехресті вулиць Яворницького та Грабник, спільно з підстанцією № 1, на одному з напружених тролейбусних перехресть.
Тягові підстанції отримують живлення від міських мереж по кабельним лініям 10 кВ загальна довжина яких скадає 23,7 км[25]. Резервне живлення власних потреб підстанцій також забезпечується від міських мереж напругою 380 В.
Живлення контактної мережі від тягових підстанцій забезпечується кабельними лініями 600 В загальною довжиною 7 км.
↑ внаслідок тривалої експлуатації втрачають пружність пневмобалони і виходять з ладу амортизатори, тому навіть на невеликих кочках тролейбус буквально «стрибає»
↑ абАрхівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)