Рівненський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії , Української Держави , Польщі і СРСР . Повітовий центр — місто Рівне .
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва , з 1796 — у складі Волинської губернії .
Повіт знаходився в середній частині північної смуги губернії. За контуром своїм представляв два неправильні чотирикутники, складені кутами. Межував на заході з Луцьким , південному заході Дубенським , півдні Острозьким , сході Новоград-Волинським і Овруцьким повітами Волинської губернії та з Мінською губернією на півночі . Площа повіту становила 7 529 верст² (8 568 км² ).
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России » 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 76,3 %, євреїв — 13 %, поляків — 5 %, німців — 3,8 %, чехів — 1 %[ 1]
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 273 001 осіб. З них 60,49 % — українці , 15,95 % — євреї , 9,2 % — поляки , 8,94 % — німці , 3,15 % — росіяни , 1,72 % — чехи , 0,13 % — татари , 0,3 % — білоруси [ 2]
У повіті був 961 населений пункт , в тому числі 1 місто (повітове) та 13 містечок .
Станом на 1885 рік повіт поділявся на 22 волості. Наприкінці ХІХ ст. ряд волостей було ліквідовано, на 1906 рік повіт поділявся на 17 волостей та місто Рівне із передмістями Америка, Воля, Кавказ, Інтендантською садибою, фільварком Козлин, урочищем Біла, казенною будівлею поза містом, казармами інженерного відомства, цегельнями Абрамовича, Зброжека, Стефана Зброжека, Любомирського, Брандта Райза, Мойсея Райза.
Рівненський повіт У травні 1920 року Бугринську та Гощанську волості було передано зі складу Острозького повіту до Рівненського. Також до повіту включено Корецьку волость з Новоград-Волинського повіту , яка опинилася на захід від нового кордону. Натомість до Новоград-Волинського повіту відійшли села Брониця, Броницька Гута, Кленове та Прихід Селищанської волості, які опинилися на схід від нового кордону.
19 лютого 1921 р. повіт включений до новоутвореного Волинського воєводства . У склад повіту входило 3 міста, 5 містечок і 16 ґмін-волостей (включали 947 сільських поселень, з них 31 знищене війною і незаселене); проживало 338 134 особи (233 016 православних, 45 605 римо-католиків, 10 411 євангелістів, 1 921 інших християн, 47 123 юдеї, 107 інших)[ 3]
31 грудня 1924 р. до гміни Костопіль приєднано вилучені з гміни Кустинь колонії Дерманка і Хотинка з фільварком Хотинка та вилучені з гміни Тучин село і селище Малі Селища, села Юзефувка, Мала Любашка , Борщувка , колонії Груди, Анноваль, Крухи, Долганєц, Янішувка, Колбанє, Руденка і Майдан Руденський[ 4]
1 січня 1925 р. включено до повіту вилучену з Острозького повіту ґміну Майкув , натомість вилучено з повіту ґміну Здолбіца і включено до Острозького повіту, а з вилучених Деражненської , Стидинської , Степанської , Березненської , Костопільської і Людвіпольської гмін Рівненського повіту утворено Костопільський повіт [ 5] солтиств -солецтв) і 2 міста).
Розпорядженням Ради Міністрів 6 грудня 1933 р. ґміну Майкув ліквідовано, а склад інших ґмін переформатовано[ 6]
Міські ґміни:
м. Здолбунів — до 1925. Передано до Здолбунівського повіту м. Корець м. Рівне містечко Березне — до 1925. Передано до Костопільського повіту містечко Костопіль — до 1925. Отримало статус міста та передано до Костопільського повіту містечко Межирічі - до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґмінимістечко Тучин - до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміниСільські ґміни:
Ґміна Березне — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Бугрин Ґміна Гоща Ґміна Деражне — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Дядьковичі Ґміна Здовбиця — до 1925. Передано до Здолбунівського повіту Ґміна Клевань Ґміна Корець Ґміна Костопіль — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Людвипіль — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Майків — до 1933Ґміна Межиричі Ґміна Олєксандрія (Кустин) Ґміна Рівне Ґміна Степань — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Стидин — до 1925. Передано до Костопільського повіту Ґміна Тучин
Включений 27 листопада 1939 р. до новоутвореної Ровенської області .[ 7]
Ровенський район з центром в м. Ровно;Гощанський район з центром в с. Гоща;Клеванський район з центром в смт Клевань;Корецький район з центром в м. Корець;Межиріцький район з центром в с. Межирічі;Олександрійський район з центром в с. Олександрія;Тучинський район з центром в с. Тучин.
↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России . — СПб . : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 158.(рос. дореф.) ↑ Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії . Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009 .↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. [Архівовано 2017-01-05 у Wayback Machine .] (пол.) ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie zmiany granic gmin: Tuczyn, Kostopol i Kustyń w powiecie Rówieńskim. (пол.) ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie podziału powiatu rówieńskiego na dwie jednostki administracyjne i kreowania powiatu kostopolskiego tudzież regulacji granic powiatów: rówieńskiego, dubnowskiego, łuckiego, ostrogskiego, krzemienieckiego i horochowskiego. (пол.) ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 6 grudnia 1933 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Majków i o zmianie granic gmin wiejskich w powiecie rówieńskim, województwie wołyńskiem. (пол.) ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26.11.2016, у Wayback Machine .] (рос.)
Округи (1923—1925) Повіти (1921—1923) Повіти (1797—1921) Повіти (1795—1797)
Адміністративний центр:
Луцьк
_(1796).gif)
_rivne.png)
.svg){kind=small}
_(1796).gif)
