Репертуар суспільного руху

Сидячий протест — один із різновидів репертуару суспільного руху.

Репертуа́р суспі́льного руху — набір різноманітних інструментів та дій, пов'язаних з протестами, доступних руху чи пов'язаній з ним організації за певний час.^[1][2]

Опис

Репертуари часто діляться між соціальними суб'єктами; оскільки одна група (організація, рух тощо) вважає певний інструмент чи дію успішною, з часом вона, ймовірно, пошириться на інших.^[1][2] Однак, крім надання опцій, репертуари можна розглядати як обмеження, оскільки люди, як правило, зосереджуються на знайомих інструментах та діях, а нові методи поза їх сферою діяльності є рідкістю.^[1][3]

Дії та інструменти, що належать до загальних репертуарів суспільного руху, включають, але не обмежуються ними: створення спеціальних об'єднань та коаліцій, публічні мітинги, урочисті ходи, чування, мітинги, демонстрації, сидячий протест, петиції, заяви до та в громадські ЗМІ, бойкоти, страйки та памфлети. Репертуари змінюються з часом і можуть змінюватися залежно від місця.^[2][3] Вони визначаються як тим, що актори вміють робити, так і тим, що від них очікують.^[3] Ранні репертуари, з часів до підйому сучасного суспільного руху, включали харчові заворушення та бандитизм.^[2] Змінювальний характер репертуарів суперечок можна побачити в зразковому елементі британського репертуару суперечок, грубій музиці: принизливому і гучному публічному покаранні, накладеному на одного або кількох людей, які порушили стандарти решти громади.^[4] Для ще одного прикладу розглянемо, що за останні роки було розроблено репертуари, орієнтовані на Інтернет.^[1] Нещодавно вчені ввели уявлення про те, що крім «традиційного» та «сучасного» репертуару може з'являтися новий, «цифровий», репертуар.^[5] Унаслідок боротьби з Covid-19 на стику фізичного та цифрового еволюціонували, описані Юнусом Берндтом безлюдні протести.^[6]

Хоча цей термін використовується найчастіше в контексті теорії соціального руху, він може застосовуватися до будь-яких політичних суб'єктів.^[7] Репертуари суперечок існували також до зародження сучасного суспільного руху (період, який більшість вчених визначають як кінець XVIII — початок XIX століття).^[3]

Цей термін приписується Чарльзу Тіллі.^[1][3]

Примітки

1. Rolfe, Brett (May 2005). Building an Electronic Repertoire of Contention. Social Movement Studies. с. 65—74.
2. Snow, David A.; Soule, Sarah A.; Kriesi, Hanspeter (13 лютого 2004). The Blackwell Companion to Social Movements (англ.). Wiley. ISBN 978-0-631-22669-7.
3. Tarrow, Sidney G. (1998). Power in movement : social movements and contentious politics. Cambridge [England] ; New York : Cambridge University Press. ISBN 978-1-139-07680-7.
4. PhD, Joseph L. Buttenwieser Professor of Social Science Charles Tilly; Tilly, Charles (17 березня 2003). The Politics of Collective Violence (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-53145-0.
5. Earl, Jennifer; Kimport, Katrina (2011). Digitally Enabled Social Change: Activism in the Internet Age (англ.). MIT Press. ISBN 978-0-262-01510-3.
6. Peopleless Protest: Standing up for Refugee Rights Despite the Covid-19 Lockdown | Responsibility. RESET.to (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
7. Tilly, Charles; PhD, Joseph L. Buttenwieser Professor of Social Science Charles Tilly (2002). Stories, Identities, and Political Change (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-0-7425-1882-7.