Ре́нцо Росселлі́ні (італ. Renzo Rossellini; нар. 28 серпня 1941, Рим, Італія) — італійський кінопродюсер, сценарист та режисер.
Ренцо Росселліні народився 28 серпня 1941 року в Римі, Італія. Він є сином художниці по костюмах Марчелли Де Маркіз та кінорежисера Роберто Росселліні. У кіно дебютував на початку 1950-х років, знявшись у новелі «Інгрід Бергман» з фільму «Ми — жінки» (1953). З кінця 1950-х був асистентом режисера та другим режисером, зокрема у роботі над фільмами свого батька Роберто Росселіні «Генерал Делла Ровере» (1959), «У Римі була ніч» (1960), «Хай живе Італія!» (1961) та «Ваніна Ваніні» (1961).
Як режисер Росселіні дебютував у 1962 році однією з новел у міжнародно-спродюсованому кіноальманасі «Кохання в двадцять років», прем'єра якого відбулася на 12-му Берлінському міжнародному кінофестивалі. Починаючи з кінця 1960-років виступив продюсером понад 50-ти художніх та документальних кіно-, телефільмів та телесеріалів, взявши, зокрема участь у продюсуванні фільмів Федеріко Фелліні «Репетиція оркестру» (1978), «Місто жінок» (1980) та «І корабель пливе…» (1983), Інгмара Бергмана «Фанні та Олександр» (1982), Анджея Вайди «Дантон» (1983), Андрія Тарковського «Ностальгія» (1983), Едріана Лайна «Дев'ять з половиною тижнів» (1985) та ін.
Біографії Італія Кінематограф