Після закінчення сьомого класу розпочала свою трудову біографію рахівницею місцевого колгоспу. Працювала також секретарем сільської ради в Батушеві.
У 1947 році очолила рільничу комсомольсько-молодіжну ланку. Під керівництвом Равкіної врожайність озимогожита зросла до небачених раніше показників: 210 на кожному з 10 закріплених за ланкою гектарів.
Вагомі результати були й у вирощуванні конопель. У 1948 році ланка Равкіної отримала урожай волокна 7 центнерів і насіння 12 центнерів з гектара на площі 3,1 гектара. За рекордний врожай ланкову було удостоєно звання «Герой Соціалістичної Праці». Через рік про ланку Равкіної знімали документальний фільм.
За направленням Равкіна закінчила в 1956 році Горьковський сільськогосподарський інститут[ru], була сталінським стипендіатом. Призначена головним агрономоматяшевського колгоспу «Сараст». Потім була головою колгоспу в Батушеві. В 1961—1970 роках — головний агроном Атяшевського районного управління сільського господарства по захисту рослин.
За сімейними обставинами у 1974 році виїхала на Сахалін, працювала на різних посадах у Невельську. Наступного року замість належних 120 тонн огірків там було зібрано 360. Зросла урожайність брукви та збільшились показники надоїв молока.
Через вісім років оселилася в Москві, рік працювала в санаторії «Валуєво», після чого вийшла на заслужений відпочинок[2].
У селищі Атяшево встановлений бюст Поліни Равкіної. У рідному селі Батушево проводяться спортивні заходи по вільній боротьбі на приз імені видатної землячки.
