Марія Степанівна Семенко (15 червня 1860, за іншими даними 1863[1], Кибинці, Полтавська губернія — 1945[1]) — українська письменниця кінця XIX першої третини ХХ ст., мати поета Михайля Семенка.
Марія Проскурівна народилася в селі Кибинці Полтавської губернії в селянській родині. Мала лише сільську освіту. Писати вона почала в молодому віці, проте тривалий час твори не виходили друком. До 1914 р. було видано лише три її повісті — «Улася», «Пані писарка» і «Від сіна до соломи». Після поразки українських визвольних змагань залишилась жити в УСРР. В радянських часописах було видано кілька її оповідань.
Син письменниці — Михайль Семенко — був одним з творців нового літературного напрямку в українській літературі — футуризму. Саме мати прищепила Михайлові Семенку в дитинстві любов до літератури.
Творчості Марії Проскурівни притаманний побутовізм, змалювання переважно випадків із життя українських селян. Авторка не вдавалася до опису політичних проблем, революційного руху. Сергій Єфремов дав таку характеристику її творам: «Спокійним тоном і в простенькій, напіветнографічній формі вміє Проскурівна мережити гарні картини з українського життя, даючи пластично вимальовані постаті дійових людей»[2]. Письменниця також зверталася до кримінальних сюжетів, досліджувала феномен людської жорстокості (оповідання «Святий дух», «Опорок», «Маруся-Московка»).[3]
Повісті і оповідання: