Принц Джордж, герцог Кентський

Принц Джордж, герцог Кентський
Біографічні дані
Іменаангл. George Edward Alexander Edmund
РелігіяАнгліканська церква
Народження20 грудня 1902(1902-12-20)[1][2][3]
York Cottaged, Норфолк, Англія, Сполучене Королівство
Смерть25 серпня 1942(1942-08-25)[1][2][3] (39 років)
Кейтнесс
August 1942 Dunbeath Air Crashd
ПохованняКоролівська усипальниця у Фрогморі
У шлюбі зМарина Грецька
ДітиЕдуард, герцог Кентський[2], Олександра Кентська[2] і Принц Майкл Кентський
ДинастіяВіндзорська династія і House of Saxe-Coburg and Gothad
БатькоГеорг V
МатиМарія Текська
Нагороди
Зірка 1939—1945 орден Підв'язки орден Будяка лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена Bailiff Grand Cross of the Order of Saint John орден Нідерландського лева лицар Великого Хреста ордена Святого Михайла і Святого Георгія коронаційна медаль Короля Георга VI орден Святого Олафа орден Серафимів орден Слона Королівський Вікторіанський ланцюг
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Принц Джордж, герцог Кентський (Джордж Едвард Александр Едмунд, англ. George Edward Alexander Edmund; 20 грудня 1902 — 25 серпня 1942) — член британської королівської сім'ї, четвертий син короля Георга V і королеви Марії, молодший брат Едуарда VIII і Георга VI. Служив у Королівському флоті в 1920-х роках, а потім деякий час працював державним службовцем. У 1934 році отримав звання герцога Кентського. Наприкінці 1930-х років служив офіцером повітряних сил Великої Британії, спочатку як штатний офіцер у штабі підготовки льотного складу, а потім, з липня 1941 року, як штатний офіцер у відділі забезпечення штабу Генерального інспектора. 25 серпня 1942 року загинув у авіакатастрофі.

Дитинство

Народився 20 грудня 1902 року в Йоркському котеджі у садибі Сандрінгем в Норфолку, Англія[4]. Його батько, принц Уельський (пізніше король Георг V) — єдиний син, що залишився у короля Едуарда VII і королеви Олександри. Матір'ю Джорджа була принцеса Уельська (пізніше королева Марія), єдина дочка і старша дитина герцога і герцогині Тек. На момент його народження він був п'ятим за лінією престолу, за батьком і трьома старшими братами Едуардом, Альбертом і Генрі.

26 січня 1903 року єпископ Оксфорда Френсіс Педжет охрестив Джорджа в приватній капличці Віндзорського замку[6].

Навчання та кар'єра

Принц Джордж (крайній справа) зі своїми братами і сестрами в 1912 році

Початкову освіту отримав від особистого викладача. Далі, як і його старший брат — принц Герні (пізніше герцог Глостерський) навчався в підготовчій школі святого Петра (англ. St Peter's Court) в графстві Кент. В тринадцять років розпочав навчання у військово-морській академії в Осборні та, пізніше, в Дартмуті. Отримав звання суб-лейтенанта (15 лютого 1924) та лейтенанта (15 лютого 1926). Служив у військово-морських силах до березня 1929 на лінкорах HMS «Айрон дюк» та HMS «Нельсон».

Після служби на флоті короткий час обіймав посаду в Міністерстві закордонних справ, а потім і в Міністерстві внутрішніх справ, ставши першим членом королівської сім'ї, що працював державним службовцем[4]. Покинувши службу, продовжував отримувати підвищення: до командера (15 лютого 1934 року) і капітана (1 січня 1937 року).

З січня по квітень 1931 принц Джордж разом зі старшим братом, принцом Уельським, здійснили екскурсію по Південній Америці протяжністю 18 000 миль.

23 червня 1936 принца було призначено ад'ютантом свого старшого брата, новоспеченого короля Едуарда VIII. Після зречення престолу останнім, Джордж став ад'ютантом свого іншого старшого брата, Георга VI. 12 березня 1937 року отримав звання полковника британської армії і, таким чином, груп-кептена Королівських ВПС. Того ж дня був призначений головнокомандувачем Королівського полку фузилерів.

У жовтні 1938-го Джорджа призначено генерал-губернатором Австралії на заміну лорду Гоурі. Приступити до виконання обов'язків Джордж мав в листопаді 1939 року[7][8], однак 11 вересня 1939-го через початок Другої світової війни призначення було відкладено[9].

8 червня 1939-го підвищений до контр-адмірала військово-морських сил, генерал-майора британської армії і віце-маршала повітряних сил. На початку Другої світової війни Джордж повернувся до активної військової служби у званні контр-адмірала, недовго працював в Управлінні військово-морської розвідки Британського адміралтейства.

Особисте життя

Герцог і герцогиня в 1934 році

12 жовтня 1934 року, перед шлюбом з принцесою Мариною Грецькою, Джордж отримав титул герцога Кентського, графа Сен-Ендрюса та барона Даунпатрік.[10] Пара одружилася 29 листопада 1934 у Вестмінстерському абатстві[11]. У них було троє дітей:

Як до, так і після одруження, принц Джордж низку сексуальних зв'язків — як з чоловіками, так і з жінками різного соціального статусу. Найвідомішими його коханцями були: Поппі Барінг (спадкоємиця банківської імперії), Маргарет Уїґам (пізніше герцогиня Аргайл) і Барбара Картланд (яка вважала його батьком своєї дочки).

Також ходили чутки, що він мав сексуальні зв'язки з музичною зіркою Джессі Меттьюс[12], письменником Сесілом Робертом[13] та драматургом Ноелом Ковардом[14]. Сексуальні стосунки з останнім заперечує партнер Коварда, Грехам Пайн[15].

Роками існувала думка, що американський видавець Майкл Темпл Кенфілд (1926—1969) був позашлюбним сином Джорджа і Кікі Престон. Згідно з різними джерелами, і брат принца, герцог Віндзорський, і Лора, герцогиня Марлборо, друга дружина Кенфілда, вважали це правдою[16][17][18][19]. Кенфілд був усиновлений американським видавцем Кассом Кенфілдом[20]. У 1953 році Майкл одружився з Кароліною Лі Бувьє, молодшою сестрою Жаклін Бувьє — дружини американського сенатора і майбутнього президента США Джона Ф. Кеннеді[21].

Портрет Джорджа, зроблений Філіпом де Ласло, 1934

Кар'єра у військово-повітряних силах

Герцог Кентський перед перельотом над Атлантикою

Ще в юності принц вирішив пов'язати своє життя з авіацією. В 1929-му отримав ліцензію пілота. Першим з королівської сім'ї перетнув Атлантику повітряним шляхом.

У березні 1937 року йому доручили командування Королівськими військово-повітряними силами у званні груп-кептана. Призначений комодором повітряних сил 500-ї ескадрильї допоміжного військово-повітряного корпусу в серпні 1938-го[22]. У червні 1939 року отримав звання віце-маршала ВПС, а також генерального офіцера в двох інших підрозділах збройних сил.

У 1939 році повернувся до активної служби у званні контр-адмірала військово-морських сил, але згодом, у квітні 1940 року, повернувся до ВПС. Тимчасово відмовився від вступу до льотного складу, натомість обійняв посаду у штабі підготовки льотного складу як груп-кептен, пояснюючи тим, що не хоче командувати досвідченішими офіцерами. 28 липня 1941 року отримав звання комодора ВПС у відділі забезпечення штабу Генерального інспектора. Перебуваючи там, здійснював офіційні візити до ВПС, щоб допомогти підняти бойовий дух під час війни[23].

Смерть

Помер 25 серпня 1942 року в віці 39 років, разом з тринадцятьма іншими, що перебували на борту літака ВПС Short Sunderland W4026. Літак врізався в схил пагорба поблизу селища Данбіт, що в Кейтнессі (Шотландія) під час позаробочого перельоту з міста Івенгордона до Ісландії[24].

За останні 450 років до цього, це був перший випадок, коли член королівської сім'ї помер на активній службі[25]. Похований на Королівському кладовищі у Фрогморі, прямо за мавзолеєм королеви Вікторії. Після смерті, його старший син, шестирічний принц Едвард отримав титул герцога Кентського. Принцеса Марина, дружина Джорджа, народила свою третю дитину, принца Майкла, лише за сім тижнів до трагедії.

Титули та відзнаки

Титули

  • 1902—1910: Його Королівська Високість Принц Джордж Уельський[26]
  • 1910—1934: Його Королівська Високість Принц Джордж
  • 1934—1942: Його Королівська Високість Герцог Кентський

На момент смерті, повний титул принца Джорджа звучав як Його Королівська Високість Принц Джордж Едуард Александр Едмунд, Герцог Кентський, Граф Сент-Ендрюса і Барон Даунпатріка, Королівський Лицар Найблагороднішого Ордена Підв'язки, Королівський Лицар Найстародавнішого і Найблагороднішого Ордена Будяка, Лицар Найвидатнішого Ордена Святого Михайла і Георгія, Лицар Королівського Вікторіанського Ордера.

Був покровителем Товариства морських досліджень (1926—1942)[27].

Відзнаки

В 1932-му — Королівський лауреат почесного товариства Лінкольнз інн.

Герб принца Джорджа
Прапор принца Джорджа
Особистий прапор принца Джорджа в Шотландії

Примітки

  1. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ а б Duke of Kent once called sailor prince. Pittsburgh Post-Gazette. 26 серпня 1945. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 23 березня 2013.(англ.)
  5. ↑ Yvonne's Royalty: Royal Christenings. users.uniserve.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 21 травня 2019.(англ.)
  6. ↑ Unlike many previous royal baptisms, George was christened using local water, rather than water from the River Jordan.[5]
  7. ↑ «The Duke of Kent: Appointment in Australia», The Times (26 October 1938): 14.(англ.)
  8. ↑ Marina, a tragic but well-loved Princess. The Sydney Morning Herald. London. 28 серпня 1968. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 24 липня 2013.(англ.)
  9. ↑ «Duke of Kent and Australia», The Times (12 September 1939): 6.(англ.)
  10. ↑ Yvonne's Royalty: Peerage Titles. mypage.uniserve.ca. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 1 червня 2019.(англ.)
  11. ↑ King and Queen. The Calgary Daily Herald. 29 листопада 1934. Процитовано 23 березня 2013.(англ.)
  12. ↑ Kenneth J. Panton Historical Dictionary of the British Monarchy [Архівовано 11 квітня 2017 у Wayback Machine.], Lanham, MD: Scarecrow Press, 2011, p.217(англ.)
  13. ↑ King, Francis Henry Yesterday Came Suddenly, Constable (London) 1993, p278(англ.)
  14. ↑ Barry Day, ed., "The Letters of Noël Coward, " (NY: Alfred A. Knopf, 2007), p. 691(англ.)
  15. ↑ Brandreth, Gyles (2004). Philip and Elizabeth: Portrait of a Marriage. London: Century. ISBN 0-7126-6103-4, p. 94(англ.)
  16. ↑ Higham, Charles (1988). Wallis: Secret Lives of the Duchess of Windsor, p. 392. Sidgwick & Jackson(англ.)
  17. ↑ Horsler, Val (2006). All For Love: Seven Centuries of Illicit Liaison, p. 183. National Archives(англ.)
  18. ↑ Lindsay, Loelia (1961). Grace and Favour: The Memoirs of Loelia, Duchess of Westminster. Reynal(англ.)
  19. ↑ Bradford, Sarah (2000). America's Queen: The Life of Jacqueline Kennedy Onassis, p. 84. Viking(англ.)
  20. ↑ «The Prince's Cousin», Reading Eagle, September 10, 1967(англ.)(англ.)
  21. ↑ Roman Catholics: The Law's Delay. New York Cit: Time-Life. 28 лютого 1964. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 4 вересня 2009.(англ.)
  22. ↑ Hunt, 1972(англ.)(англ.)
  23. ↑ Royal family; aircraft engineer; 1942. Flight Archive. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2013.(англ.)
  24. ↑ Duke of Kent Dies in an R.A.F. Crash on way to Iceland (PDF). The New York Times. 26 серпня 1942. Процитовано 11 вересня 2012.(англ.)
  25. ↑ Aviation - Newbattle at war. newbattleatwar.wordpress.com. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 1 червня 2019.(англ.)
  26. ↑ As a grandchild of a British monarch in the male line, he was styled His Royal Highness Prince George of Wales".
  27. ↑ Hugh Murphy & Derek J. Oddy (2010) The Mirror of the Seas; A Centenary History of the Society for Nautical Research London, Society for Nautical Research, p.191. ISBN 978-0-902387-01-0(англ.)

Список літератури

  • Millar, Peter. «The Other Prince». The Sunday Times (26 January 2003)(англ.).
  • Warwick, Christopher. George and Marina, Duke and Duchess of Kent. London: Weidenfeld and Nicolson, 1988. ISBN 0-297-79453-1(англ.).

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!