Прилад керування артилерійським вогнем (ПКАВ), також мав назву допоміжний будівник випереджень,[1] це механічний або електронний обчислювальний прилад який постійно підраховує тригонометричні вогневі рішення для використання проти рухомих цілей і передає дані по цілі обслузі гармати.
Для бойових кораблів 20-го століття ПКАВ був частиною системи керування вогнем; він передавав інформацію на прилад обчислення, який підраховує дальність та кут підвищення гармат. Зазвичай визначають дальність і пеленг цілі; ці параметри використовуються для визначення швидкості зміни значень і потім обчислювач («таблиці керування вогнем» за термінологією Королівського флоту) видає вогневі рішення, враховуючи інші параметри, такі як напрям вітру, тиск повітря та балістичні фактори гармати. Під час Другої світової війни у американському флоті використовували обчислювач Mark I.
На кораблях ПКАВ батарей головного калібру розташовували на високій надбудові, для кращого обзору. Через їхні великі розміри та вагу, обчислювачі часів Другої світової війни були розташовані у центральному артилерійському пості в глибині корабля, під броньовою палубою.
ПКАВ були представлені для польової артилерії на початку 20—го століття для орієнтування артилерійської батареї на їх нульовій лінії (або 'центральна арка'). ПКАВ зазвичай використовували для ведення вогню з закритих позицій. У армії США ПКАВ мали назву 'aiming circles'. ПКАВ можна було використовувати замість теодолітів для огляду на близьких дистанціях. Перші прилади використовували відкриті приціли на кутовій шкалі (наприклад градуси і хвилини, гради або милі), але на початок Першої світової війни більшість ПКАВ були оптичними. З появою цифрових прицілів у 1990—х роках потреба у ПКАВ зникла.
ПКАВ були змонтовані на польовій тринозі і орієнтовані по відношенню до сітки півночі карти. Якщо час підтискав для цієї орієнтації зазвичай використовувався інтегральний компас, але був оновлений обрахунком (азимута по годинному куту і азимуту за Полярною зіркою) або «здійснюється» за допомогою методів обстеження з контрольної точки. У 1960-ті використовували гіроскопічні орієнтації.
У зенітній артилерії, ПКАВ використовували у поєднанні з іншим обладнанням керування вогнем, таким як висотні шукачі або радари керування вогнем.[2] У деяких арміях ці 'directors' мали назву 'predictors'.
Зенітні гармати Bofors 40 мм мали ПКАВ M5 як систему керування вогнем[3]. ПКАВ був частиною секції яка рапортувала начальнику секції, який доповідав командиру взводу. Командира секції також називали установник діапазону; він веде підготовку ПКАВ і генератор для стрільби, перевіряє орієнтацію і синхронізує гармату і ПКАВ, а також слідкує за веденням вогню за допомогою ПКАВ M5.Секція далекоміру яка використовує ПКАВ M5 складається з установника діапазону, спостерігач за кутом підвищення, спостерігач за азимутом, оператора силової установки та телефоніста.
ПКАВ M5 використовували для визначення або оцінки висоти або відстані до повітряної цілі. Два спостерігачі слідкували за літаком за допомогою двох телескопів, розташованих з кожного боку приладу. Вони обертали маховики, щоб перехрестя прицілу завжди було на літаку. Обертання маховиків давало ПКАВ дані про зміну кута підвищення та азимуту літака відносно приладу. Поки маховики обертаються відбувається механічний розрахунок вогневого рішення до тих пір поки йде слідкування за ціллю. ПКАВ видає упередження на основі швидкості і розташування літака.
Скоро після появи ПКАВ вони стали враховувати різні фактори, які впливають на балістику, такі як щільність повітря, швидкість та напрям вітру. Якщо прилад розташовувався не поряд з батареями, також вводилася корекція помилки паралаксу для більш точного розрахунку[4].
ПКАВ вирішували три важливих вогневих рішення для зенітного вогню: правильний азимут та квадрант підвищення, а також для гармат з боєприпасами дистанційними детонаторами, ПКАВ розраховували час польоту снаряду для установки підриву снаряда поряд з ціллю.
На ранні зенітних артилерійських батареях ПКАВ були розташовані у центрі позиції, а гармати по кутках позиції.[5] До появи радарів, у взаємодії з ПКАВ використовували прожектори, щоб атаки цілей вночі.[6]