Преображенська Софія Петрівна

Преображенська Софія Петрівна
Народилася	27 вересня 1904(1904-09-27) або 14 (27) вересня 1904[2] Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Померла	21 липня 1966(1966-07-21)[1] (61 рік) Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Поховання	Літераторські мостки
Країна	СРСР
Діяльність	оперна співачка, вчителька музики
Галузь	музика[3] і спів[3]
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Знання мов	російська[3]
Заклад	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Жанр	опера
Нагороди
Сайт	preobrazhenskaya.com

Преображенська Софія Петрівна (27 (14 вересня) 1904, Петербург — 21 липня 1966, Ленінград) — оперна співачка, солістка Маріїнського театру, мецо-сопрано.

Біографія

Народилася в музичній родині. Батько Петро Преображенський — священик, закінчив Петербурзьку консерваторію за класом композиції, грав на скрипці, віолончелі, роялі. Мати співала в хорі О. А. Архангельського. Брат батька був солістом Великого театру, виконував провідні тенорові партії. Сестра співачки — випускниця Консерваторії за класом фортепіано, була концертмейстером у Кіровському театрі^[4]. У 1923 році вступила до Ленінградської консерваторії (клас І. В. Єршова), після закінчення в 1928 році прийшла в Театр опери та балету ім. Кірова, де ще раніше, в кінці навчання в консерваторії, вже відбувся її дебют — в 1926 у (партія Любаші «Царська Наречена»). У Маріїнці пропрацювала до 1959 року. У 1949—1953 роках — професор Ленінградської консерваторії, де брала участь у виставах Оперної студії Ленінградської консерваторії.

Відома також як виконавиця російських народних пісень і романсів. Виконувала вокальний цикл «Пісні і танці смерті» Мусоргського. "Її голос — сильний, глибокий і трохи сумний — додає російським романсів неповторний шарм, а в театрі зі сцени звучить владно і драматично. Представниця ленінградської вокальної школи, ця співачка належить до тих артисткам, які вміють примусити слухача і плакати над гіркою долею покинутої дівчини, і сміятися над невмілим ворожінням, і мстити гордовитої суперниці. (…) Мелодекламації, що вимагає дуже чіткої дикції від співака, вдається не кожному вокалісту, а лише великим артистам. … Однією з її улюблених пісень була «Липа вікова». Цей кілька сумний, але глибокий образ підходить і до самої Софії Преображенській, бо її голос увійшов в історію російського співу на довгі століття ".(Автор Інна Астахова)^[5]

Похована в Санкт-Петербурзі, в Некрополі «літераторські мостки». Її надгробок виконала скульптор М. Т. Литовченко.

Нагороди і звання

• Народна артистка СССР (1955)
• Сталінська премія (1946)
• Сталінська премія другого ступеня (1951)
• Нагороджена 2 орденами, а також медалями.

Примітки

1. Преображенская Софья Петровна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Софія Преображенська
5. PHP? idtov = 4601365024180 Великі виконавці Росії XX століття. Софія Преображенська (мецо-сопрано)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

• Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Проект «Классическая музыка»
• Біографія на сайті www.kino-teatr.ru