PROFILBARU.COM

Пйотр Скуратович
Пйотр Скуратович
Народився	1 серпня 1892; Vialikija Filipkavičyd, Рогачовський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	1940; Харків, Українська РСР, СРСР; ·розстріл
Країна	Російська імперія; Республіка Польща
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Alma mater	Полоцький кадетський корпус і Єлисаветградське кавалерійське училище
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна, польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Військове звання	генерал і бригадний генерал
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Пйотр Скуратович (пол. Piotr Skuratowicz; 1891–1940) — польський військовик, бригадний генерал, кавалер ордену Virtuti Militari.

Біографія

Народився 1891 року у маєтку Філіпковиче неподалік Бобруйськ (нині у Білорусі). Син Яна та Елеонори, уродженої Олешкевич. Його братТеофіл служив у 4-му Заніменському полку уланів, відзначився у польсько-більшовицькій війні та загинув у битві під Гребінкою 9 липня 1920 року. Нагороджений орденом Virtuti Militari.

Пйотр Скуратович закінчив Суворовські кадетські курси в Полоцьку. Потім був призначений до 6-го гусарського полку і з 1914 року воював на фронтах Першої світової війни ^[2]^[3] в армії Російської імперії. У 1916 році вступив до авіації^[2]. Потім до травня 1918 року^[3]^[4] у 1-му Польському корпусі в Росії. Після капітуляції корпусу в травні 1918 року літаком пробрався до Мурманська, а потім у серпні через Англію до Франції ^[2] до Блакитної армії генерала Галлера, з якою він повернувся до Польщі в червні 1919 року. У 1919—1920 роках командував стрілецьким ескадроном, інструкторським ескадроном легкої кавалерії та запасним ескадроном легкої кавалерії^[3].

3 травня 1922 року зведений до звання майора зі старшинством 1 червня 1919 року і посадою в кавалерійському офіцерському корпусі. Служив у 6-му кавалерійському полку (1920—1922), 8-му уланському полку (1922—1924) як командир ескадрону^[3] та у Центрі підготовки кавалерії (1924—1929). 1 грудня 1924 р. призначений підполковником зі старшинством 15 серпня 1924 року і на посаді в корпусі кавалерійських офіцерів ^[5]. У березні 1929 року переведений до 10-го кінно-стрілецького полку у Ланьцуті на посаду командира полку ^[6]. У вересні 1932 року призначений командиром XII кавалерійської бригади в Остроленці ^[7]. У квітні 1937 року призначений начальником кавалерійського відділу міністерства військових справ у Варшаві. 19 березня 1939 року присвоєно звання бригадного генерала.

Під час нападу Німеччини у вересні 1939 року командував групою «Луцьк». Після агресії СРСР проти Польщі (17 вересня 1939 р.) та окупації східних територій заарештований НКВС і доставлений до табору в Старобільську. У 1940 році був убитий у штабі НКВС у Харкові.

Похований на Польському військовому кладовищі в Харкові.^[8]

Вшанування

Наказом Президента Республіки Польща Леха Качинського від 5 жовтня 2007 року № 112-48-07 посмертно присвоєно звання генерал-майора^[9]. Наказ був оголошений 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам'ятаємо Катинь — вшануймо пам'ять Героїв».

Нагороди

Срібний хрест Військового ордена Virtuti Militari (1921)^[10]
Офіцерський хрест ордена Restituta Polonia ^[2]
Золотий Хрест Заслуг ^[2]
Медаль Незалежності (20 липня 1932 року)^[11]
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921 року.^[12]
Медаль десятиліття відновленої незалежності^[12]
Кавалер ордена Почесного легіону (Франція)^[12]
Кавалер ордена Корони (Бельгія)

Примітки

↑ ^а ^б ^в MAK
d:Track:Q105192847
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Polak (red.), 1991.
↑ ^а ^б ^в ^г O kawalerii polskiej XX wieku s. 47
↑ Bogusław Polak, Kawalerowie Virtuti Militari 1792—1945, s. 134, podano że od sierpnia 1917.
↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 131 z 17 grudnia 1924 roku, s. 732.
↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 7 z 22 marca 1929 roku, s. 101.
↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 13 z 9 grudnia 1932 roku, s. 407.
↑ Charków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa 2003, s. 493.
↑ M.P. z 2007 r. nr 85, poz. 885
↑ Dekret Wodza Naczelnego L. 2793 z 26 marca 1921 r. Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 13, poz. 412
↑ M.P. z 1932 r. nr 167, poz. 198 «za pracę w dziele odzyskania niepodległości».
↑ ^а ^б ^в Czy wiesz kto to jest?. Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. с. 674.

Бібліографія

Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych.
Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Rocznik Oficerski 1928. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Rocznik Oficerski 1932. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Polski Słownik Biograficzny Zeszyt 159 (T.38 s. 522).
Bartosz Janczak, Gen. dyw. Piotr Skuratowicz (1892—1940) — reformator polskiej kawalerii, ofiara zbrodni katyńskiej, [w:] O niewoli w 70 lat po wojnie. Studia i materiały, pod red. V. Rezler-Wasielewskiej, Opole 2017, s. 145—164.
[1], Piotr Stawecki, "Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939"
Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione
O kawalerii polskiej XX wieku. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. 1991. с. 47. ISBN 83-04-03364-X.
Kawalerowie Virtuti Militari 1792–1945. Т. 2/1. Koszalin: Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Inżynierskiej w Koszalinie. 1991. ISBN 8390051001.