У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пирин.
Національний парк Пирин (болг.Национален Парк Пирин) — природний національний парк, який занесений в Світову спадщину ЮНЕСКО, розташований на південному заході Болгарії (Благоєвградська область). Значна площа парку (а саме 403 км²) розкинулася на території гірської системи Пирин. На території парку знаходяться два природні заповідники: Байові дубки-Дженджириця (болг.Баюви дупки — Джинджирица) та Юлен (болг.Юлен). Парк знаходиться на висотах між 1008 до 2914 м.
Національний парк Пирин є одним із трьох національних парків у Болгарії (інші два — Рила та Центральний Балкан).
У 1963 році, у північній частині гірської системи Пирин було створено Національний парк Вихрен (6,212 га) (постанова № 3074 від 6 листопада 1962 Комітету з лісового господарства Болгарії). У 1976 він був розширений до 27000 га і перейменований в Національний парк Пирин (Постанова № 1036 від 3 березня 1976, Міністерство лісового господарства). Національний парк «Пирин» був збільшений до 40,060 га в 1987 році (постанова № 1036 від 17 листопада Комітет з охорони навколишнього середовища при Раді Міністрів)
На території парку присутня велика кількість видів, що охороняються Законом про захист природи або включені до списків охоронюваних або рідкісних видів. Типовий представник цих видів, який знаходиться в парку, є едельвейс, який з часом став символом гори Пирин. Загальне число видів, що охороняються законом майже 60 і число видів, присутніх в Червоній книзі Болгарії — 126.
Піринський парк містить більш ніж 1300 видів наземних рослин, що становить 30 % усіх наземних рослин Болгарії. Також виявлено близько 300 видів мохів і велику кількість водоростей. Національний парк представляє особливий інтерес стосовно ендемічних видів, яких на території багато. Місцеві ендемічні види національного парку: мак піринський, чебрець Піринський, (лат.Verbascum davidoffii), (лат.Thymus perinicus), (лат.Poa pirinica) та ін. У нижньому поясі гір поширені ялинкові та букові ліси, середній пояс займають соснові рідколісся, субальпійські та альпійські луки.
У цій зоні знаходиться одне із найстаріших дерев в Болгарії (друге по віку після Гранітного дуба, (болг.Гранитски дъб) — Сосна Байкушева (болг.Байку́шева му́ра), вік якої перевищує 1300 років. В парку можна зустріти майже зниклий едельвейс і Піринський мак.
Фауна парку становить приблизно 2090 видів. Серед яких близько 300 рідкісних видів, 214 ендемічних видів, 175 видів реліктових і 15 видів тварин, внесених в міжнародні списки зникомих видів. Серед великих тварин проживають: бурий ведмідь, вовк, олень, сарна, вепр, лисиця і борсук. Води парку заселяють 6 видів риб.
Кількість птахів, які можна побачити в парку — близько 160. Це велика кількість, оскільки це становить близько 40 % всіх видів птахів, знайдених на території Болгарії. Реліктові види: сич волохатий, дятел білоспинний та дятел трипалий. На території парку було виявлено 45 видів ссавців, що складає 50 % усіх ссавців на території Болгарії. Особливий інтерес представляє полівка снігова, як льодовиковий реліктовий вид. У Червону книгу Болгарії занесено 5 видів ссавців. Для видів, що потребують спеціальних заходів щодо збереження, було оголошені бурого ведмедя та козиця звичайна.
Велика кількість тварин потребують спеціальних заходів захисту і збереження. Найбільша кількість таких тварин, на території національного парку, серед птахів. Деякі з цих птахів: Підорлик малий, Орел-карлик, беркут, сокіл, сапсан, глухар, європейський кеклик (або європейська гірська курочка), Слуква (або вальдшнеп), голуб-синяк, дятел білоспинний, та ін. Приводом для створення спеціальних заходів щодо збереження окремих видів, є те, що кількість їх населення в парку поступово зменшується.