Петровський провулок (Москва)

Петровський провулок
Росія
Петровський провулок; Росія
рос. Петровский переулок
	Петровський провулок
Населений пункт	Москва
Місцевість	ЦАО
Район	Тверський
Історичні відомості
Назва на честь	Москвін Іван Михайлович
Колишні назви	Хлібний провулок, Богословський провулок, вулиця Москвіна
Загальні відомості
Протяжність	0,29 км
Координати	55°45′55″ пн. ш. 37°36′44″ сх. д. / 55.765277777778° пн. ш. 37.612222222222° сх. д.
Поштові індекси	107031
Номери телефонів	+7(495) XXX----
Транспорт
Найближчі станції метро	Чеховська (250 м.)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑1257786 ·R (Тверський)
Мапа
Петровський провулок у Вікісховищі

Петровський провулок (у XVIII—XIX століттях — Хлібний провулок, Богословський провулок, 1946—1993 — вулиця Москвіна) — провулок у Центральному адміністративному окрузі міста Москви. Проходить від Великої Дмитрівки до Петрівки. Нумерація будинків ведеться від Дмитрівки.

Походження назви

Отримав назву в 1922 році від прилеглої вулиці Петрівки або від Високо-Петровського монастиря, що знаходився по сусідству^[1]. Раніше провулок носив назви: Хлібний провулок (XVIII століття), Богословський провулок (XIX століття), від відомої в цій місцевості з початку XVII століття церкви Святителя Георгія Богослова (знесена у 1931 році). У 1946 році провулок перейменували у вулицю Москвіна на честь артиста І. М. Москвіна. У 1994 році провулку було повернуто колишню назву^[1].

Примітні будівлі та споруди

По непарній стороні

№ 1/30 — за цією адресою, на місці скверу біля будинку № 1, знаходилася Церква Григорія Богослова — будівля 1-ї чверті XVII століття. У 1878—1880 роках при старій дзвіниці був збудований новий храм (архітектор Й. С. Камінський). Закритий в 1929 році, знесений в 1931-му^[2].

№ 1/30 буд. 1 — прибутковий будинок храму Святого Григорія Богослова (1914, архітектор П. В. Покровський).
№ 1/30 буд. 2 — будинок причта храму Святого Григорія Богослова.

№ 3 — Театр Корша (1885, архітектор М. М. Чичагов), нині — Державний театр націй.
№ 5 — прибутковий будинок О. О. Бахрушина (1896, архітектор О. Л. Обер). Тут у різні роки жили і працювали поети С. О. Єсенін і А. Б. Марієнгоф, артисти М. І. Бабанова і Д. М. Орлов, піаніст К. М. Ігумнов^[3], актор О. І. Зражевський^[4].
№ 5, буд. 10 — У рамках громадянської ініціативи «Остання адреса» на будинку встановлена меморіальна табличка в пам'ять про мешканця цього будинку лікаря Самуїла Аркадійовича Тайце, який помер в ув'язненні наКолимі під час сталінських репресій^[5]. За даними правозахисного товариства «Меморіал», у роки терору були розстріляні 5 мешканців цього будинку^[6]. Число загиблих у таборах ГУЛАГу не встановлено.

По парній стороні

№ 6 — Будинок Трубецьких. У XVII столітті на цьому місці були зведені кам'яні палати, які були перебудовані в XVIII—XIX століттях^[1], що можливо належали патріарху Адріану або сім'ї Наришкіних. З 1738 року ділянкою володіли князі Трубецькі, у 1816 році в якості приданого його отримав архітектор Й. І. Бове^[7]. Тут розташовувалися художньо-виробничі майстерні Большого театру (виселені внаслідок ремонту будівлі).
№ 8 — особняк Н. А. Терентьєва (1900—1902, архітектор І. О. Іванов-Шиц). У 1930-х роках був надбудований двома поверхами, що спотворило первинний художній образ будівлі^[8]).