Закінчив Санкт— Петербурзьку медико—хірургічну академію, служив у армійських лікарнях. Учасник російсько—турецької війни 1877 — 1878, нагороджений медаллю.
Видав збірки документів про інсарських воєвод, про будівництво церков в Інсарі. Ввів до наукового обігу документи про «Кубанський погром» 1717, а саме листування ландрата Л. Ф. Арістова про оборону Саранська.
Спробував узагальнити дані про пам'ятки матеріальної культури на території пензенського краю. Першим звернувся до аналізу розвитку історико—краєзнавчої науки, виділяючи в ній найвидатніших дослідників.
Однак пріоритетною для Петерсона була історія XVIII століття. Він досліджував у мордовських землях виконання юридичних актів та норм про рекрутчину. Автор праць з генеології, у яких дійшов висновку про поліетнічний характер дворянства мордовського краю.
Низку досліджень присвятив історії виникнення й розвитку монастирів на території Мордовії. Нагороджено орденом Св. Володимира 4—го ступеня, срібною медаллю в пам'ять про царювання Олександра ІІІ.
Праці
Право хозяина // Русская старина.— 1907.— № 6
Странички старины.— Саранск, 1993.
Джерела
Воронин И. Д. Литературные деятели и литературные места в Мордовии.— Саранск, 1976
Савин О. М. Живая память.— Саранск, 1981
Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с. 315.
