| Пен Чжень |
|---|
| кит. 彭真 |
|---|
![]() |
| Народився | 12 жовтня 1902(1902-10-12)
Quwo Countyd, Pingyang Fud, Шаньсі[d], Династія Цін |
|---|
| Помер | 26 квітня 1997(1997-04-26) (94 роки)
Пекін, КНР |
|---|
| Поховання | Революційне кладовище Бабаошаньd |
|---|
| Країна |  Династія Цін
 КНР |
|---|
| Діяльність | політик |
|---|
| Посада | Chairman of the Standing Committee of the National People's Congressd, мер Пекінаd, Secretary-General of the Standing Committee of the National People's Congressd, Secretary-General of the Standing Committee of the National People's Congressd, Head of the Organization Department of the Chinese Communist Partyd, Secretary of the Beijing Committee of the Chinese Communist Partyd, Secretary of the Central Political and Legal Affairs Commissiond і член Всекитайських зборів народних представниківd |
|---|
| Партія | КПК |
|---|
| У шлюбі з | Чжан Цзецінd |
|---|
| Діти | Фу Яньd, Фу Жуйd і Фу Янd |
|---|
|
Пен Чжень (кит. спр. 彭真, піньїнь: Péng Zhēn, 12 жовтня 1902, повіт Цюйво провінції Шаньсі — 26 квітня 1997, Пекін) — китайський державний і політичний діяч XX століття. Входить до числа так званих «8 безсмертних Комуністичної партії Китаю».
Біографія
Народився у селянській сім'ї у повіті Цюйво провінції Шаньсі, закінчив середню школу. У період навчання в педагогічному училищі в Тайюані вступив до Комуністичної спілки молоді Китаю, і того ж року — в КПК, брав участь у студентському та робітничому русі в Тайюані.
У 1926 переїхав у Тяньцзінь. Працював у районних та провінційному (пров. Хебей), а також тяньцзіньському міському комітетах КПК, в апараті Північнокитайського бюро ЦК КПК.
У 1935 очолив організаційний відділ, а пізніше став одним із секретарів Бюро ЦК КПК Північного Китаю.
У 1923—1937 неодноразово піддавався арештам; провів загалом близько шести років у в'язницях Пекіна та Тяньцзіня.
У травні 1937 приїхав у Яньань. На початку 1938 з частинами 115-ї дивізії 8-ї армії прибув у повіт Утай, який став центром Шаньсі-Чахар-Хебейського радянського району (командувач — Не Жунчжень). Введений до складу комітету КПК та урядової ради Шаньсі-Чахар-Хебейського радянського району, згодом призначений секретарем бюро ЦК КПК прикордонного району.
У 1941 призначений заступником ректора Центральної партійної школи в Яньані; йому доручено проведення кампанії з упорядкування стилю серед викладачів та слухачів школи.
У 1943 Пен Чжень, залишаючись на колишніх посадах, очолив організаційний відділ ЦК КПК.
В 1945 був делегатом VII з'їзду КПК, вперше обраний членом ЦК КПК.
У жовтні 1945 призначений політичним комісаром Об'єднаної демократичної армії Північного Сходу, введений до складу Північно-східного бюро ЦК КПК, а потім став одним із секретарів цього органу.
У 1947 звільнений від виконання всіх обов'язків на Північному сході. Весною 1948 призначений заступником завідувача організаційного відділу ЦК КПК.
У вересні 1949 був делегатом 1-ї сесії НПКРК, став членом Всекитайського комітету НПКРК; у жовтні введено до складу Центральної народної урядової ради, призначено заступником голови політико-юридичної комісії Державної адміністративної ради КНР; у листопаді затверджено головою Народної політичної консультативної ради Пекіна, призначено секретарем пекінського міського комітету КПК.
У січні 1950 очолив пекінську міську раду профспілок; у червні обрано до складу Політбюро ЦК КПК. У березні 1951 призначений головою міського народного уряду Пекіна (замість Не Жунчженя).
У 1956 очолив політико-юридичну групу ЦК КПК.
У квітні 1966 фактично відсторонений від керівництва пекінським міським комітетом КПК; у червні знято з посади голови міського уряду, а в серпні підданий критиці в «Женьмінь жибао» за протидію культурній революції. Хунвейбінівський друк називав Пен Чженя «чорним бандитом і контрреволюційним ревізіоністом», «головою чорної антипартійної банди» і вимагав «винесення йому смертного вироку».
20 квітня 1967 в промові на мітингу, присвяченому утворенню пекінського ревкому, Се Фучжі (призначений його головою) назвав Пен Чженя «контрреволюційним ревізіоністом, капітулянтом і агентом буржуазії», який «під час революційної боротьби виступав проти великих ідей Мао Цо Бяо». Згодом центральний китайський друк неодноразово піддав його нападкам, а пекінський ревком провів у липні 1967 «мітинг критики Пен Чженя та його кліки». Після 1968 про долю Пен Чжен тривалий час не було жодних відомостей.
Реабілітований у грудні 1978. У лютому 1979 призначений виконувачем обов'язків голови Комісії із законодавчої роботи ПК ВСНП 5-го скликання, у червні — головою комісії. У травні обраний депутатом ВСНП 5-го скликання від міста Пекін. У вересні знову обраний членом ЦК і введений до складу Політбюро ЦК КПК. У вересні 1980 на 3-й сесії ВСНП 5-го скликання затверджений заступником голови Комісії з перегляду Конституції.
З 18 червня 1983 до 13 квітня 1988 був головою Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників 6-го скликання. Після 1988 відійшов від громадської діяльності.
Джерела
.svg){kind=small}
