Парні функції і непарні функції — математичні функції, які задовольняють певним відношенням симетрії. Ця властивість функцій важлива в багатьох областях математичного аналізу, особливо в теорії степеневих рядів і рядів Фур'є. Названі на честь парності степенів степеневих функцій, які задовольняють кожну умову: функція f ( x ) = x n {\displaystyle f(x)=x^{n}} є парною, якщо n — парне ціле число, і непарною, якщо n — ціле непарне число.
Функція f : X ⊂ R → R {\displaystyle f:\mathrm {X} \subset \mathbb {R} \rightarrow \mathbb {R} } називається парною, якщо для будь-якого x {\displaystyle x} з області визначення функції виконується рівність f ( − x ) = f ( x ) {\displaystyle f(-x)=f(x)} .[1][2][3]
Графік парної функції симетричний відносно осі ординат.[2]
Алгоритм дослідження функції y = f ( x ) {\displaystyle y=f(x)} на парність:
Дослідити на парність функцію y = 4 x 6 − 3 x 4 + 5 {\displaystyle y=4x^{6}-3x^{4}+5}
Розв'язання: f ( − x ) = 4 ( − x ) 6 − 3 ( − x ) 4 + 5 = 4 ( x ) 6 − 3 ( x ) 4 + 5 = f ( x ) {\displaystyle f(-x)=4(-x)^{6}-3(-x)^{4}+5=4(x)^{6}-3(x)^{4}+5=f(x)} , отже функція парна.
Якщо точка M ( a ; b ) {\displaystyle M(a;b)} належить графіку парної функції f {\displaystyle f} , то точка M ( − a ; b ) {\displaystyle M(-a;b)} також належить її графіку.[4]
Функція f : X ⊂ R → R {\displaystyle f:\mathrm {X} \subset \mathbb {R} \rightarrow \mathbb {R} } називається непарною, якщо для будь-якого x {\displaystyle x} з області визначення функції виконується рівність f ( − x ) = − f ( x ) {\displaystyle f(-x)=-f(x)} .[1][2][3]
Графік непарної функції симетричний відносно початку координат.[2]
Алгоритм дослідження функції y = f ( x ) {\displaystyle y=f(x)} на непарність:
З'ясувати, чи функція f ( x ) = 3 x 5 − 8 x 3 {\displaystyle f(x)=3x^{5}-8x^{3}} — парна, непарна або загального виду.
f ( − x ) = 3 ( − x ) 5 − 8 ( − x ) 3 = − 3 x 5 + 8 x 3 = − ( 3 x 5 − 8 x 3 ) = − f ( x ) {\displaystyle f(-x)=3(-x)^{5}-8(-x)^{3}=-3x^{5}+8x^{3}=-(3x^{5}-8x^{3})=-f(x)} , тобто, функція непарна.
Якщо точка M ( a ; b ) {\displaystyle M(a;b)} належить графіку непарної функції f {\displaystyle f} , то точка M ( − a ; − b ) {\displaystyle M(-a;-b)} також належить її графіку.[4]
Довільну функцію f ( x ) {\displaystyle f(x)} одного змінного, визначену в симетричній відносно початку координат області (разом із x {\displaystyle x} до області визначення належить і − x {\displaystyle -x} ), можна представити у вигляді суми парної та непарної функцій:[2][5]
Тут перший доданок є парною, а другий — непарною функцією.