Па́нін Петро́ Іва́нович (нар.1721 — пом.15 (26) квітня1789) — військовий Російської імперії. Брав участь у колоніальних війнах у Румунії та Кримській державі. Начальник каральних військ Московщини під час національно-визвольної війни країн Поволжа (1775).
1762 при сходженні на престол Катерини II, Петро Панін зведений у генерал-аншефи та призначений сенатором і членом Ради.
Друга кримська війна
1769 призначено командувачем 2-ї армії на російсько-турецька війна. Після убачі поблизу Бендер розташував війська на зимових квартирах між Бугом і Озівським морем, чим перешкодив Кримській державі провести контрнаступ.
За успішні колоніальні походи Паніна нагороджено Орденом Святого Георгія, але звістку про перемогу було сприйнято імператрицею досить сухо, позаяк вона була незадоволена великими втратами та руйнуванням Бендер. Відчуваючи себе скривдженим, а також внаслідок загострення хвороби, Панін того ж року виходить у відставку.
Оселившись у Москві, Панін почав різко висловлювати своє незадоволення, що дійшло до відома імператриці. Вважаючи його першим ворогом, себе персональним кривдником та зухвалим базікою, повеліла встановити за ним нагляд.
Каральна війна проти Поволзьких країн
Національно-визвольна війна країн Поволжа проти Московщини повернула Паніна до військової справи. Завдяки намаганням графа Потьомкіна та брата Микити Івановича Паніна, імператриця після смерті Бібікова, в 1774 році доручила Паніну керівництво усім каральним військом супроти Пугачова та Казанською, Оренбурзькою і Нижньогородською губерніями. Невдовзі армія Пугачова була розгромлена, а він потрапив у полон. Панін звернув велику увагу на розбудову розорених губерній, протидію голоду, загальний безлад та бездіяльність місцевої адміністрації.
