Острів Баранова

Острів Баранова
англ. Baranof Island
Гарячі джерела на острові Баранова

Карта
Мапа розташування острова Баранова
Мапа розташування острова Баранова
Мапа розташування острова Баранова
Названий на честьБаранов Олександр Андрійович
Географія
56°57′5″ пн. ш. 134°56′52″ зх. д. / 56.95139° пн. ш. 134.94778° зх. д. / 56.95139; -134.94778
МісцерозташуванняПівнічна Америка
Аляскинська затока
(Тихий океан)
АкваторіяТихий океан
Група островівархіпелаг Олександра
Площа4064  км² (137-ме місце)
Довжина169  км
Ширина48  км
Берегова лінія1063  км
Найвища точкаПік 5390, 1643 м
Країна
США США
РегіонАляска
Районборо Ситка
Населення8532 особи (2000)
Острів Баранова. Карта розташування: Канада
Острів Баранова
Острів Баранова
Острів Баранова (Канада)
Острів Баранова. Карта розташування: Аляска
Острів Баранова
Острів Баранова
Острів Баранова (Аляска)
Мапа

CMNS: Острів Баранова у Вікісховищі

Острів Баранова (англ. Baranof Island або англ. Sitka Island) — один з найбільших островів архіпелагу Олександра, розташований у штаті Аляска, Сполучені Штати Америки.

Географія

Пік 5390, найвища вершина острова

Острів з південного заходу омивається водами Аляскинської затоки, що у північних широтах Тихого океану, з півночі та сходу — глибокими протоками. Лежить на території боро Ситка, на південному-сході штату Аляска, та відділений на півночі через Перильську протоку від острова Чичагова, на північному сході Чатемською протокою шириною до 14 км від острова Адміралтейського. Простягся з північного заходу на південний схід на 169 км, при максимальній ширині до 48 км, довжина берегової лінії за одними даними становить 993 км[1], за іншими — 1062,8 км[2]. Має площу: за одними даними 5305,9 км², за іншими — 4064,5 км²[2] (8-ме місце на Алясці, 10-те у США та 137-ме у світі). Найвища вершина острова, Пік 5390 висотою 1643 м (240-ве місце серед ультра-піків Північної Америки). Острів складається з вершин підводного гірського хребта, який тягнеться вздовж узбережжя Канади і Аляски. Рельєф гористий, береги круті, сильно порізані, головним чином фіордами. Острів складений переважно пізньопротерозойськими інтрузивними та метаморфічними породами.

Більша частина острова знаходиться в межах Національного лісу Тонгасс[en].

Населення острова Баранова у 2000 році становило 8532 особи.

Історія

Перше європейське поселення на острові було створено у 1799 році Олександром Барановим, головним менеджером і першим губернатором Російсько-Американської компанії, в честь якого названо острів та архіпелаг. Острів був центром російської діяльності в Північній Америці в період з 1804 по 1867 роки. На ному була розташована головна штаб-квартира російської хутрової торгової компанії. У 1867 році острів увійшов до складу США.

Близько 1900 року на острові Баранова виникло багатьох малих підприємств: зокрема фабрики з виробництва консервів, китобійні станції і ферми з розведення хутрових звірів. Більшість з них були кинуті на початку Другої світової війни. Залишки цих форпостів промисловості існують і по-сьогодні (2010-ті роки) у ветхому стані.

Клімат

Клімат острова помірний океанічний, середні температури січня -1,6 °C, липня 12-14 °C. У рік випадає 2000-3000 мм опадів. До висоти 1000-1100 м вкритий густим хвойним лісом, вище знаходяться альпійські луки[3]. Протоки між островом і материком не замерзають взимку[3], утворюючи зручний внутрішній морський шлях.

Економіка

На острові існує три ферми з розведення лосося, одна біля Порт-Армстронга, інша на північ від Ворм-Спрінгз, третя поблизу Ведмежого озера.

Ловля і переробка риби, а також туризм є головними джерелами доходів на острові. На острові також водяться бурі ведмеді (Ursus arctos) і особливий підвид чорнохвостого оленя (Odocoileus hemionus sitkensis).

Галерея

Див. також

Примітки

  1. DeArmond, R. N.; Patricia Roppel (1997). Baranof Island's Eastern Shore: "The Waterfall Coast". Sitka, Alaska: Arrowhead Press. с. 7.
  2. а б Baranof Island [Архівовано 14 травня 2016 у Wayback Machine.] UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. (англ.)
  3. а б Архіпелаг Олександра // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Посилання


Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!