Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.(лютий 2024)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хвороба (значення).
Опікова хвороба
Опік правої ноги III+ ступеня
Класифікація та зовнішні ресурси
Опікова хвороба — захворювання, яке спричинює складний комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, біохімічних, імунних, обмінних та інших розладів, змін та порушень, що виникають в організмі людини з опіком.[1][2]
Найчастішою причиною опікової хвороби є термічні опіки.
Захворювання загалом має несприятливий перебіг, тому прогностична оцінка для адекватних реанімаційно-лікувальних заходів набуває особливого значення при такій патології. Існує кілька систем прогнозу («правило сотні», індекс Франка[3] та інш.), та в практичній комбустіології це питання залишається остаточно нерозв'язаним.
Також опікова хвороба може посилюватися різними ускладненнями, які поділяють на місцеві та загальні, первинні та вторинні, ранні та пізні. В результаті цих ускладнень можуть розвиватися лімфаденіт, гнійний целюліт, абсцеси, гангрена кінцівок[4].
Є комплексною відповіддю організму на опікову травму. Цей стан виникає при поверхневих опіках, якщо ними зайнято більше 30 % тіла у дорослих; при глибоких опіках (3-4-й ступенів) — більше 10 % тіла у дорослих і 5 % у дітей; у ослаблених осіб із супутніми захворюваннями може розвиватися при глибоких опіках 3 % поверхні тіла.[джерело?]
Системні ефекти опікової травми
Опікова травма — це не тільки місцеве пошкодження тканин в ділянці дії агента, що вражає, але і комплексна реакція організму на отримане пошкодження.
Наслідки опікової травми можна розділити на три великі групи:
Перебіг хвороби залежить від виду та площі опіку, його глибини, наявності супутньої патології, віку постраждалого та швидкості і ефективності проведення невідкладних та лікувальних заходів.
О.хвороба має характерну етапність перебігу: опіковий шок, токсемія, септикотоксемія, опікове виснаження[5], реконвалесценція.
У кожному періоді можуть наступати незворотні зміни в організмі, які ведуть до біологічної смерті.
Опіковий шок триває до 72 годин з моменту дії ушкоджуючого чинника.
Стадія Токсемії триває 3-14 діб. Характерними є хірургічний ендотоксикоз та розвиток ранньої фази порушень у життєвоважливих системах організму. В крові починають циркулювати продукти розпаду власних тканин з ділянок опіку — відбувається аутоінтоксикація, порушується тканинний кровообіг та виникає циркуляторно-токсична гіпоксія тканин.
Стадія Септикотоксемії триває до 7 днів. Розвиваються гнійно-септичні ускладнення місцевого та загального характеру.
Паталогічні зміни в життєвоважливих органах сягають максимального прояву — печінково-ниркова недостатність, гіповолемія, ацидоз, анемія, гіпопротеїнемія. Деякі джерела стверджують, що при вчасно здійснених невідкладних та лікувальних заходах під час розвитку опікової хвороби, можна уникнути появи септикотоксемії.
Стадія Реконвалесценції триває до 2 місяців і є сприятливим результатом завершення о.хвороби.
Приблизно половина усіх обпечених із глибокими опіками потребує реконструктивно-відновних операцій в обов'язковому порядку.
Залишкові патологічні зміни у внутрішніх органах виявляють у 6 % постраждалих.
У віддаленому періоді можливе утворення карциноми опікового рубця (Majorlin tumor).
Опіковий шок. Триває 12-48 годин, при тяжкому ступені — до 72 годин. Опіковий шок за механізмом виникнення — гіповолемічний, це насамперед порушення мікрогемодинаміки в результаті патологічного перерозподілу кровообігу.
Гостра опікова токсемія. Триває до появи інфекції в ранах від 3 до 12 днів, частіше — 8-9 днів. Виникає внаслідок надходження у кров продуктів розпаду тканин, що зазнали опіку.
Опікова септикотоксемія. Етап від моменту появи нагноєння в ранах до моменту їх загоєння чи хірургічної обробки. Триває від кількох тижнів до кількох місяців. Є реакцією організму на життєдіяльність мікрофлора, що розвивається в рані.
Відновлення. Починається після загоєння та закриття опікових ран. Рана очищається (самостійно чи хірургічно), дно рани покривається грануляціями чи епітелізується, залежно від глибини ураження.
↑[неавторитетне джерело](рос.) Осложнения ожоговой болезни Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 19 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ абАтаман, Олександр Васильович (2007). Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях (укр) . Вінниця: Нова Книга. с. 32. ISBN978-966-382-020-0.
↑[неавторитетне джерело](рос.) Ожоговая болезнь Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 19 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)