«Ноу-хау»[1] (англ. know-how, «знаю як») — технологічні знання, досвід, секрети виробництва, спрямовані на вирішення тих чи інших завдань, виготовлення певного виробу, підвищення ефективності виробництва. Це також результати технічної творчості на рівні винахідництва, які не були запатентовані.[2]
Розглядається разом з «know-what» («знаю що», факти), «know-why» («знаю чому», наука) та «know-who» («знаю кого», комунікація)[джерело?]. Ноу-хау пов'язане з поняттям неявного знання, тобто знання, яке важко або неможливо передати іншій особі.
В контексті інтелектуальної власності ноу-хау — це знання та досвід наукового, технічного, виробничого та ін. характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства, але ще не стали загальним надбанням. Використання ноу-хау часто забезпечує конкурентні переваги й комерційну вигоду організації, що їх отримала. Передача здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Ноу-хау співіснує з патентами, торговими марками й авторським правом, є економічним активом.
Зазвичай ноу-хау означає секретні незапатентовані технологічні знання й процеси, практичний досвід, включаючи методи, необхідні для виробництва певного виробу, наукових досліджень і розробок; склади та рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи й способи лікування; методи та способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули й рецептура; документація, схеми організації виробництва, досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів та інших сфер.
Звичайно поза контекстом інтелектуальної власності під ноу-хау розуміють процедурне знання[en].
Див. також
Примітки
- ↑ Ноу-хау // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ П. А. Чеберяк. Ноу-хау // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Література
