На початку 60- х років — керував лабораторією ВМ-3, безпосередньо брав участь у розробці та виготовленні першого у світі атомного реактора — перетворювача на швидких нейтронах
Керував лабораторією з розробки та виготовлення першого у світі атомного реактора-перетворювача на швидких нейтронах «Ромашка»[1] — запуск якого в космос у серпні 1964 року зміцнив би престиж СРСР як ядерної та космічної держави.
На відміну від американського реактора SNAP-10A[en] — у «Ромашці» відсутні теплоносій та насоси. Американці тоді змушені були відмовитися від свого варіанту реактора через нетривкі позиції в галузі високотемпературного матеріалознавства. За експлуатаційними можливостями пристрій не мав аналогів у світовій практиці реакторобудування. Стабільна і надійна робота реактора протягом 2-х років довела реальну можливість експлуатації таких пристроїв, дозволила отримати безцінні експериментальні результати.[2]
У «Ромашці» найповніше втілені ідеї реактора прямого перетворення: там немає нічого, що рухається.[3]
Створення «Ромашки» — найяскравіша сторінка науково-технічної біографії Євгена Петровича Нечипоренка.
Харківський університет
Продовжив розпочату в ХФТІ наукову роботу зі створення та дослідження властивостей нових високотемпературних матеріалів.
За його очільництвом розроблені і випускалися нові види високотемпературної техніки на основі силіцидів. Окрім прикладних результатів вельми цінними стали отримані дані з фундаментальних питань фізики твердого тіла: дифузії, окисленню, термодинаміки.
Уперше передбачив перспективність і зі своїми колегами довів на практиці можливість використання нижчих і проміжних силіцидів для захисту важкотопних металів від високотемпературного окислення.
За роки керування, кафедра підготувала понад 400 фахівців — матеріалознавців, котрі працюють у провідних наукових центрах Харкова, України та колишнього СРСР.
П'ятеро учнів професора Нечипоренка захистили кандидатські дисертації.
У співавторстві з колегами та учнями опублікував 4 монографії, сотні статей і наукових доповідей.
↑«Ромашка» — енергетичний пристрій з ядерним реактором на швидких нейтронах і напівпровідниковим термоелектричним перетворювачем потужністю 500 Вт. Рік запуску — 1964. Пристрій пропрацював на стенді більше 15 000 годин замість очікуваних 1000 годин. Став прототипом ядерного пристрою з безпосереднім перетворенням ядерної енергії в електричну енергію. — див. Ядерна енергетика.// Електронний ресурс «VseslovA» [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
↑Про значимість і складності цієї роботи говорить те, що багато практично здійснених тоді при створенні і обробці нових матеріалів технологічних прийомів отримали своє наукове пояснення і обґрунтування лише через багато років. — див.[[https://web.archive.org/web/20131004220514/http://www-nuclear.univer.kharkov.ua/russ/p02_3_102.htm Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Пам'яті Євгена Петровича Нечипоренка (рос.)// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, серія: фізична «Ядра, частинки, поля». — 2002, вип. 3, С. 102.]