Після закінчення інституту працював у Сталінградському регіоні: у середніх і вищих навчальних закладах міста і області викладав політекономію. Одночасно працював на адміністративній роботі в органах народної освіти. В 1938–1941 роках навчався в аспірантурі по кафедрі політекономії при Московському університеті імені М. В. Ломоносова, де захистив кандидатську дисертацію.
У період німецько-радянської війни служив в діючій армії. Брав участь в обороні Сталінграда; був начальником 7-ї Сталінградської спецшколи військово-повітряних сил.
Після закінчення війни повернувся в Україну і протягом 1945–1951 років працював у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка (доцентом і завідувачем кафедри політекономії, завідувачем кафедри історії народного господарства). В 1950 році захистив докторську дисертацію. У 1951 році ученою радою Київського університету йому було присвоєно наукове звання професора.
У 1951—1953 роках — директор Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, завідувач відділу економіки. Під його керівництвом було розроблено організаційну структуру Інституту, сформовано відділи і вчену раду, налагоджено видання «Наукових записок».
