Неомануелінський стиль

Залізничний вокзал Россіо в Лісабоні, Португалія

Неомануелінський стиль — це стиль архітектури Великого пробудження, який походить із португальського стилю Мануеліно XVI століття. Неомануелінські споруди були зведеніпо всій Португалії, Бразилії та Лузофонії (колишня Португальська імперія).

Історія

Гробниця Алеша́ндре Еркула́ну

Термін "Мануеліно" був введений в 1842 р. бразильським істориком мистецтва Франсиско Адольфо де Варнхагеном щоб позначити художній стиль, що розвинувся в період правління Мануела I Португальського (1495–1521). Стиль Мануеліно збігся з Добою великих географічних відкриттів і піком португальської морської сили. Відповідно до модної архітектури відродження, яка розповсюджувалась по всій Європі з середини XVIII століття,   Мануелінського стиль вважався найбільш автентичним португальським архітектурним стилем .

Неомануелінський стиль бере початок від будівництва палацу Пена в Сінтрі Фердинанда II між 1839 і 1849 рр. ^[1] Іншим проектом цього стилю була реставрація монастиря єронімітів у Лісабоні протягом 1860-х років, під час якої при монастирі було зведено нову вежу та деякі прибудови (де зараз розміщуються Морський музей та Національний археологічний музей). За цей час також було відреставровано знакову Башту Белема з кількома доповненнями. Інші важливі споруди Неомануелінський стилю в Португалії — залізничний вокзал Россіо, Лісабон (1886–90), Палац Готель ду Бузаку (1888–1907), ратуша Сінтри (1906–09), палац графів Кастро Гімареш у Кашкайш (1900 ) та Кінта -да Регалейра в Сінтрі (1904–10). Не обійшов цей стиль і приватні будинки містян.

Неомануелін з часом поширився на колонії та колишні португальські колонії. У Бразилії є декілька будівель, побудованих португальцями у цьому стилі. Найважливіша з них — це Real Gabinete Português de Leitura (Португальська королівська читальня), побудована між 1880 та 1887 роками португальськими іммігрантами в центрі Ріо-де-Жанейро . Інші будівлі Бразилії: Португальський центр у Сантосі (Centro Português de Santos, 1898–1901), Португальська бібліотека Баїї (1915–18) та Португальський літературний ліцей (Liceu Literário Português ) у Ріо-де-Жанейро (1938).

Приклади неомануелінських будівель можна також знайти на африканських та азійських територіях колишньої Португальської колоніальної імперії, та, навіть, у країнах, які не були безпосередньо пов’язані з португальською культурою. Наприклад, особняк Арсенія Морозова (1895–99) у Москві, Росія.

Галерея

• 
  Національний Палац Пена в Сінтрі, Португалія.
• 
  Палац Готель ду Бузаку в місті Буссаку, Португалія
• 
  Кінта-да-Регалейра в Сінтрі, Португалія
• 
  Португальський ліцей в Ріо-де-Жанейро, Бразилія
• 
  Ратуша в місті Соре, Португалія
• 
  Португальська бібліотека в місті Баїя, Бразилія
• 
  Палац графів Кастро Гімараеш в Кашкайш, Португалія
• 
  Ратуша в Сінтрі, Португалія
• 
  Музей природознавства в Мапуту, Мозамбік

Див. також

• Португальська архітектура
• Мануелінський стиль

Джерела

1. Pena Palace in the IPPAR website