Наші пані у Варшаві (пол.Dziewczyny ze Lwowa) — польський комедійно-драматичнийтелесеріал, що вийшов на екрани у вересні 2015 на каналі «TVP1». Автори стрічки називають її трагічною комедією, яка «без прикрас та спотворень показує дійсність польського та українського суспільств».
В Україні прем'єра відбулась 13 червня 2016 року на телеканалі «1+1»[2].
Телесеріал отримав велику популярність і вийшов в лідери польського телеринку. За статистичними даними він мав глядацьку аудиторію у 3 мільйони 720 тисяч глядачів, що становить приблизно десяту частину від усього населення Польщі.[3]
Опис
Серіал описує історію чотирьох українських дівчат — Уляни (Ганна Ґарайська), Поліни (Маґдалена Врубель), Олі (Катажина Ухерська) і Світлани (Ганна-Марія Бучек), які після втрати роботи у Львові виїздять до Варшави, щоб шукати нової роботи, кращого життя і нових перспектив для себе і близьких, яких залишили в Україні. Дівчата винаймають спільну кімнату в зруйнованій будівлі з паном Генриком (Мар'ян Дзендзель), привабливим старшим чоловіком, який не в ладах із законом. У фільмі також знялась актриса Моніка Обара.
Режисер серіалу Войцєх Адамчик (Wojciech Adamczyk) так висловився про свою роботу:[6]
«Раптово з держави емігрантів Польща стала країною, яка притягує іммігрантів з ціллю заробітку. Польське суспільство мусить освоїтись і призвичаїтись до такої новинки. Серіал буде не лише історією про чотирьох українок в Польщі, але і про поляків, як вони поводять себе в ролі роботодавців та сусідів. «Дівчата зі Львова» – це комедія про ставлення поляків до приїжджих. Варто не забувати, що ситуації, показані в серіалі, є універсальними. Так само можна інтерпретувати їх на життя емігрантів з Польщі у Великій Британії чи мексиканців в США.»
Обрана тема говорить: українці — це прохачі, які живуть у звуженому інтелектуально-культурному діапазоні й не можуть самостійно досягти зрілості, вони потребують наглядача і старшого помічника.
Так, як російське суспільство втягують подібними міфами гібридної війни в радянське минуле, аби не дати зреалізуватись українсько-російському партнерству, так і польський глядач запросто скочується в нішу тих часів, коли не панували гасла «за нашу і вашу свободу».
