Національні природні парки Ізраїлю — це оголошені історичні місця або природні заповідникидержави Ізраїль, підпорядковані державній організації «Управління природи і парків Ізраїлю[en]», яка здійснює управління та нагляд за національними природними парками та заповідниками країни.[1] Станом на 2005 рік в Ізраїлі налічується більше 150 природних заповідників, на території яких охороняються 2500 видів рідкісних диких рослин, 20 видів риб, 400 видів птахів та 70 видів ссавців.[2]
Визначення національних парків Ізраїлю подане у законі «Про національні парки» від 1988 року та виглядає так:[3]
Території, які використовуються або призначені для використання з метою відпочинку населення на свіжому повітрі або увіковічнення цінностей, що мають історичне, археологічне, архітектурне, природне або культурне значення.
Деякі національні природні парки розташовані на місцях археологічних пам'яток, наприклад, Мегіддо, Бейт-Ше'ан, Ашкелон та Курсі[ru]. Інші – наприклад, річка Александр, національний парк на горі Кармель та Гуршат-Таль[en] зосереджені на охороні природи та збереженні місцевої флори і фауни. На території деяких національних парків завдяки управлінню природи і парків Ізраїлю існує розвинена туристична інфраструктура: деякі парки та природні заповідники облаштовані для кемпінгу, тобто мають бунгало та спеціально відведені місця для наметів, відкриті для малих груп або окремих туристів.[4] Частина таких парків знаходиться на Голанських висотах та західному березі річки Йордан. У іншій частині парків було збережено природне середовище за винятком маркованих маршрутів та огорож. Також більша частина національних природних парків Ізраїлю мають спеціальні маршрути для людей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках.
У ХІХ столітті кількість населення території майбутнього Ізраїлю коливалося між 275 000 та 475 000 осіб.[6] Через численні хвилі імміграцій потреби місцевого населення збільшилися. У той час вирубалося багато лісів з метою забезпечення вугіллям для опалення, промисловості та турецької залізниці.[джерело?] Також у ХІХ столітті вимерла місцева популяція азійських левів.[7]
Внаслідок цього уряд Британського мандату ухвалив низку законів, спрямованих на збереження місцевої флори і фауни. У 1824 році було оприлюднено Закон про полювання, а у 1926 – Постанову про ліси. Деякі місця країни, наприклад, гори Кармель та Мерон, було оголошено заповідниками; також почалась охорона певних видів дерев.
У 1953 році Кнесет ухвалив Закон про охорону дикої природи (івр.חוק הגנת חיות-הבר), відповідальним за реалізацію якого став міністр сільського господарства країни. У 1955 році при канцелярії прем'єр-міністра Ізраїлю було створено відділ з покращення ландшафту країни (івр.המחלקה לשיפור נוף הארץ), метою якого було створення туристичної інфраструктури. За сприяння цього відділу було створено низку відомих національних природних парків, зокрема парки Ґан-га-Шлоша, Кейсарія, Шивта та Авдат. Через катастрофічне висихання озера Хула та натиск спільноти у 1964 році було створено заповідник «Хула» – перший оголошений природний заповідник Ізраїлю. У 1963 році Кнесет також схвалив закон «Про національні природні парки та природні заповідники» (івр.חוק הגנים הלאומיים ושמורות הטבע), створення якого почалося ще 1956 року. Згодом виникло дві схожі за функціями установи: Управління національних природних парків та Управління природних заповідників, які 1998 році об'єдналися в Управління природи і парків Ізраїлю.
В Ізраїлі здебільшого не існує чіткої різниці між національними природними парками та заповідниками. Національні природні парки найчастіше розміщуються біля археологічних пам'яток, хоча іноді до них входять захищені природні зони; у свою чергу природні заповідники містять у собі не лише захищені види флори та фауни, а й великі археологічні пам'ятки. Наприклад, природний заповідник на горі Хермон охоплює не лише частину лісистої місцевості, а й масштабні руїни давнього міста Баніас[en]/Кесарія Філіппі. Інколи проводиться адміністративний розділ: як, наприклад, у випадку оази Ейн-Геді в Юдейській пустелі, де водночас знаходяться і Національний парк старовини Ейн-Геді, і однойменний природний заповідник.
Список національних природних парків Ізраїлю
Станом на 2015 рік Управління природи і парків Ізраїлю налічувало 86 національних природних парків на території Ізраїлю та західного берега Йордану загальною площею 208 994 дунами.[11]
↑Benny Moris, "Righteous Victims - A History of the Zionist-Arab Conflict, 1881-2001"(англ.)
↑Heptner, V. G.; Sludskii, A. A. (1992). Lion. Млекопитающие Советского Союза. Москва: Высшая Школа [Mammals of the Soviet Union, Volume II, Part 2]. Washington DC: Smithsonian Institution and the National Science Foundation. с. 83—95. ISBN90-04-08876-8.(англ.)
↑Khalaf-Sakerfalke, N.A.B.A.T. Extinct and Endangered Animals in Palestine. Gazelle: The Palestinian Biological Bulletin. self-edited by the author. Процитовано 7 січня 2017.(англ.)
↑Hare Yehuda National Park. World Database on Protected Areas (WDPA). Процитовано 27 січня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)
↑בית כנסת בית אלפא. Управління природи і парків Ізраїлю. Архів оригіналу за 16 травня 2015. Процитовано 27 січня 2014.(івр.)
↑Sede Amudim National Park. World Database on Protected Areas (WDPA). Процитовано 27 січня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)
↑גן לאומי חורשת טל. Управління природи і парків Ізраїлю. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.(івр.)
.jpg)
.JPG)
