Лікарі-натуропати використовують цілий ряд методів, включаючи харчування, корекцію способу життя й образу мислення, фітотерапію та фізичну медицину, для зміцнення здоров'я та лікування хвороб. Вони також зосереджуються на профілактиці та освіті, допомагаючи пацієнтам брати активну роль у відношенні власного здоров'я. Основою натуропатії є принцип поступового самовиліковування організму після усунення негативних факторів, що впливають на здоров'я.[2]
Натуропатія, як медичне вчення, існувала задовго до появи самого терміна, ще з часів Гіппократа, Діоскорида та Галена, які застосовували принципи лікування, котрі сьогодні застосовують лікарі-натуропати.
Гіппократ вважав, що хвороби мають природні причини, і наголошував на потребі визначення причини захворювання, завдяки цілісному спостереженню за симптомами та способом життя пацієнта. Він також наголошував на важливості здорового харчування та фізичних вправ для підтримки здоров'я. Гіппократ і його послідовники записали свої медичні знання в Корпус Гіппократа, збірку текстів, яка містила трактати з медичної етики, теорії медицини, патології, дієтології, терапії, хірургії, акушерства та гінекології, педіатрії, очних хвороб, та, серед іншого, стала основою сучасної медичної етики.[5]
Грецька медицина також використовувала лікарські рослини та трави для лікування різноманітних хвороб, що є одним із інструментів натуропатії. Грецький лікар, який також працював у римській армії, Діоскорид між 50 та 70 роками нашої ери написав 5-томну збіку книг під назвою «De Materia Medica», в якій детально описано понад 600 рослин та їхні лікувальні властивості, а також близько 1000 ліків, виготовлених з них. «De Materia Medica» була перекладена на багато мов й широко використовувалась в медицині всього світу наступні 1700 років, що зробило її однією з найдовше вживаніших книжок з природознавства та медицини.[6][7][8]
Одним із найвидатніших лікарів Римської імперії був Гален, який вивчав медицину в Греції, а потім працював і викладав у Римі.[9][10] Він наголошував на важливості обстеження пацієнтів та розуміння їхніх індивідуальних симптомів для встановлення діагнозу. Він також вважав, що хвороби мають природні причини і що тіло може самозцілитися за відповідних умов.[11][12][13]
Впродовж тривалого часу методологія, яка зараз назвивається «натуропатія» була основною течією медичної науки. До 1556 дана філософія формувала основу медичного знання у всіх університетах Європи[3][4].
Наприкінці XIX століття, почалось відродження натуропатії, коли група практиків у Сполучених Штатах почала пропагувати використання природних засобів і методів лікування як альтернативи суворим і часто неефективним методам лікування того часу.[4] Появу терміна «натуропатія» датують 1895 роком та пов'язують з ім'ям Івана Шіла. В 1901 році було створено американську школу натуропатії.
Сьогодні натуропатія визнана окремою формою медицини в багатьох країнах із власними освітніми та ліцензійними стандартами.[14][15][16][17] На 2021 рік у Сполучених Штатах є сім акредитованих натуропатичних медичних шкіл, і 23 штати та 3 округи, які ліцензують лікарів-натуропатів.[18] У Канаді натуропатія є регульованою професією охорони здоров'я в п'яти провінціях і визнана урядом як окрема форма медицини.[19]
Натуропатія також набирає популярності в інших частинах світу, оскільки лікарі та професійні організації виступають за її інтеграцію в основну систему охорони здоров'я.[14][20] В Австралії натуропатія є визнаною професією та регулюється урядом.[16] У Європі натуропатія визнана в деяких країнах і практикується як ліцензованими лікарями, так і немедиками. Португалія, Швейцарія та Німеччина затвердили професію натуропата як професію охорони здоров'я. Інші країни мають реєстри натуропатів, наприклад Велика Британія та Іспанія.[21]
Принципи
Принципи Гіппократа лежать в основі багатьох шкіл натуропатії.
Натуропати використовують різноманітні методи лікування, включаючи консультації щодо харчування та способу життя, фітотерапію, загартовування та фізичні тренування, щоб допомогти своїм пацієнтам досягти оптимального здоров'я. Натуропатія базується на вірі в те, що організм має вроджену здатність до самовідновлення, і лікарі-натуропати працюють над підтримкою та посиленням цього природного процесу зцілення. Натуропатія є цілісним (холістичним) підходом до здоров'я, що означає, що натуропати беруть до уваги всю людину, включаючи її фізичне, розумове, емоційне та духовне благополуччя.[2][22][23]
Цілюща сила природи
Натуропатична медицина ґрунтується на вірі в те, що організм має вроджену здатність до самозцілення за наявності відповідних умов і підтримки. Лікарі-натуропати працюють над підтримкою та зміцненням цієї цілющої сили, використовуючи природні засоби та методи лікування для стимуляції власних процесів загоєння та відновлення організму. Цей принцип визнає взаємопов'язаність тіла, розуму та духу, а також важливість лікування всієї людини, а не лише симптомів хвороби.
Визнач та вилікуй першопричину захворювання
Натуропатична медицина зосереджується на виявленні та лікуванні основної причини проблем зі здоров'ям пацієнта, а не просто на придушенні симптомів. Це передбачає всебічну оцінку фізичного, емоційного здоров'я та стану навколишнього середовища пацієнта, щоб визначити першопричину їхніх симптомів. Лікарі-натуропати використовують різноманітні діагностичні інструменти, включаючи лабораторні тести та фізикальне обстеження, щоб виявити дисбаланси або дисфункції в організмі та розробити індивідуальні плани лікування для їх вирішення. Цей принцип визнає, що симптоми — це спосіб, яким організм сигналізує про основну проблему, і що справжнє зцілення вимагає вирішення цієї проблеми в її джерелі.
Однією з причин більшості захворювань в натуропатії вважається накопичення нефізіологічних речовин в тілі, які порушують функціонування організму, що є наслідком шкідливого та надмірного харчування. Допомога організму в очищенні (нейтралізації та елімінації) від таких речовин, переважно завдяки натуральній дієті, нормалізує здорову мікробіоту кишки, активує та підтримує внутрішні процеси репарації та регенерації, що, може призвести до повноцінного відновлення здоров'я, але потребує тривалого часу.
У першу чергу, не нашкодь
Принцип «в першу чергу, не нашкодь» є основним принципом усієї медичної практики, включаючи натуропатію. Лікарі-натуропати прагнуть використовувати найменш інвазивні та найменш шкідливі втручання, але при цьому досягти бажаних результатів для здоров'я. Це може включати використання природних засобів і методів лікування з низьким ризиком побічних ефектів або рекомендацію щодо зміни способу життя, яка підтримує природні процеси загоєння організму. Лікарі-натуропати також визнають потенційні ризики та обмеження будь-якого втручання та ретельно зважують ризики та переваги кожного варіанту лікування.
Лікар як учитель
Лікарі-натуропати вважають себе партнерами та педагогами на шляху лікування своїх пацієнтів. Вони працюють над тим, щоб надати своїм пацієнтам знання та навички, щоб брати активну участь у власному здоров'ї, а не просто покладатися на те, що лікар надасть усі відповіді та призначить лікування. Лікарі-натуропати знаходять час, щоб вислухати занепокоєння своїх пацієнтів, відповісти на їхні запитання та надати рекомендації щодо харчування, фізичних вправ, боротьби зі стресом та інших факторів способу життя, які можуть вплинути на здоров'я.
Лікуй людини в цілому
Натуропатична медицина визнає, що здоров'я — це не просто відсутність хвороби, а стан оптимального фізичного, психічного та емоційного благополуччя. Лікарі-натуропати дотримуються цілісного підходу до охорони здоров'я, враховуючи всю людину, включаючи її фізичне, емоційне та духовне здоров'я, розробляючи плани лікування. Це передбачає звернення до всіх аспектів життя пацієнта, включаючи їхні стосунки, роботу та оточення, для сприяння загальному здоров'ю та благополуччю. Лікарі-натуропати також визнають, що кожна людина унікальна, і адаптують свої плани лікування відповідно до індивідуальних потреб і цілей кожного пацієнта.
Профілактика краще лікування
Натуропатична медицина приділяє значну увагу профілактиці, визнаючи, що найкращий спосіб досягти оптимального здоров'я — це уникати хвороби. Лікарі-натуропати працюють з пацієнтами, щоб визначити потенційні фактори ризику хронічних захворювань, такі як неправильне харчування, малорухливий спосіб життя та токсини в навколишньому середовищі, і розробити стратегії їх усунення. Це може включати рекомендації щодо зміни дієти та способу життя, а також регулярне обстеження та моніторинг для раннього виявлення та запобігання захворюванням.
Інтеграція природних методів лікування
Натуропатична медицина спирається на широкий спектр природних методів лікування та засобів, включаючи дієтологію, фізичну терапію, фітотерапію, фізіотерапію, акупунктуру та інші методи. Лікарі-натуропати навчені розуміти властивості та взаємодію цих методів лікування та використовувати їх у безпечний та ефективний спосіб для сприяння зціленню та оздоровленню. Принцип інтеграції визнає цінність поєднання різних природних методів лікування, а також включення їх у загальний план лікування пацієнта.[24][25]
Викладання та практика клінічної натуропатії в країнах, де натуропатія визнана формою медицини, базується на принципах доказової медицини.[2][38]
Дослідження
Дослідження 2021 року, яке охопило понад 40 тис. сімей у Великій Британії[39], показало, що регулярне споживання фруктів, овочів та щоденні фізичні вправи підвищують рівень щастя, незалежно від рівня доходів, місця проживання, статі, освіти та вікової групи.
Також є багато досліджень щодо корисного впливу рослинної дієти на здоров'я. Регулярне споживання фруктів та овочів[40], горіхів[41], цільнезернових[42], клітковини[43], рослинного протеїну[44], оливкової олії[45] знижує ризики багатьох хронічних захворювань та смертності від них.
Рандомізоване клінічне дослідження 2021 року показало, що лише 8 тижнів здорового способу життя (рослинна дієта + вітаміни + регулярна фізична активність + прийом фітонутрієнтів та пробіотиків) омолодили, тобто зменшили біологічний (епігенетичний) вік людини у середньому на 3.2 роки (p=0.018)[46].
↑Davis CS, Clarke RE, Coulter SN, Rounsefell KN, Walker RE, Rauch CE, Huggins CE, Ryan L (March 2016). Intermittent energy restriction and weight loss: a systematic review. European Journal of Clinical Nutrition. 70 (3): 292—9. doi:10.1038/ejcn.2015.195. PMID26603882. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
.jpg)
_-_Veloso_Salgado_(Sala_dos_Actos,_FCM-UNL).png)
