У 1960-х була музиканткою з Африки, яка популяризувала африканську музику в США та у світі. Найвідоміша пісня «Pata Pata», її вперше записали 1957 року, а вийшла у США 1967 року. Співачка записувалася і подорожувала з багатьма популярними музикантами, як-от Гаррі Белафонте, Полом Саймоном, та її колишнім чоловіком Макселою.
Вела активну кампанію проти південноафриканської системи апартеїду. У результаті уряд Південної Африки скасував її громадянство та право повернення. Після ліквідації апартеїду повернулася додому.
Ранні роки
Народилася в Йоганнесбурзі 4 березня 1932 року. Її батьки належали до групи народів банту. Мати була з народності свазі, що дала назву державі Свазіленд. Батько, який помер, коли Міріамі було 6 років, належав до народу коса. Дитиною Міріам Макеба вчилася співати у Навчальному інституті Кілнертона в Преторії, який відвідувала протягом 8 років.
Спочатку Міріам Макеба гастролювала з аматорської групою. Її професійна кар'єра почалася з 50-х років XX століття в південноафриканській групі Manhattan Brothers. Потім вона сформувала власну групу, The Skylarks. Виконували суміш джазу і традиційних мелодій Південної Африки.
У 1959 році спільно з майбутнім чоловіком Г'ю Масекелою брала участь в мюзиклі«Кінг-Конг[en]». Хоча Міріам Макеба вже була успішною виконавицею, вона не отримувала великих грошей за кожен свій запис. Тому для продовження кар'єри вона прагнула виїхати до США. Перелом стався після знімання в документальному фільмі 1959 року «Повернись, Африко!» незалежного автора Лайонела Рогозіна. Міріам Макеба відвідала Венеціанський кінофестиваль, де відбулася прем'єра фільму.
Вигнання
Покинувши ПАР, Міріам Макеба переїхала в Лондон, де зустріла Гарі Белафонте, з допомогою якого здобула популярність і стала знаменитою в Америці. Там вона записала багато своїх відомих хітів, у тому числі «Пата Пата», «The Click Song» («К'онгк'отване», «Qongqothwane» мовою коса), «Маланка». 1966 року спільно з Гаррі Белафонте здобула премію Греммі за найкращий альбом в етнічному (фольклорному) стилі, який здобув нагороду альбом «An Evening With Belafonte / Makeba» (Вечір з Белафонте і Макеба) був присвячений кризовому стану чорношкірого населення ПАР.
У 1960 році у зв'язку зі смертю матері Міріам Макеба спробувала повернутися до ПАР, але виявила, що її паспорт анульовано. 1963 року, після виступу проти апартеїду в ООН, її позбавили громадянства ПАР і права повертатися в країну. У зв'язку з цим Макеба отримала почесне громадянство десяти країн.
У 1968 році одружилася з тринідадським активістом, борцем за громадянські права Стоклі Кармайкла. Цей шлюб викликав критику в США, результатом чого стало скасування вже запланованих записів і концертів співачки. У зв'язку з цим подружжя переїхало до Гвінеї, де стали близькими друзями родини президента Ахмеда Секу Туре. Після розлучення у 1973 році Міріам Макеба продовжила виступи переважно в Африці, Південній Америці та Європі. Вона виступала під час зустрічі боксера Мухаммеда Алі з Джорджем Форманом у Заїрі в 1974 році. Була також представницею Гвінеї в ООН, за що здобула премію імені Дага Гаммаршельда в 1986 році.
Повернення до Південної Африки
У 1990 році Нельсон Мандела переконав Міріам Макебу повернутися на батьківщину. У листопаді 1991 року вона брала участь як запрошена гостя в «Шоу Білла Косбі», коли знялась в епізоді «Олівія виходить з ув'язнення». 1992 року вона знялася в одній з головних ролей у фільмі «Сарафіна!» про молодіжні заворушення 1976 року в ПАР. Брала участь також в документальному фільмі 2002 року «Amandla!: A Revolution in Four-Part Harmony», де разом з іншими учасниками згадувала дні апартеїду.
У січні 2000 року її альбом «Батьківщина» (Homeland), що вийшов в ПАР, був номінований на Ґреммі в категорії «Найкращий іноземний альбом».[6] У 2001 році нагороджена Медаллю миру імені Отто Гана за «видатні заслуги в галузі боротьби за мир і взаєморозуміння між народами». 2002 року розділила «Polar Music Prize» з громадянкою Росії Софією Губайдуліної. 2004 року обрана 38-ю у переліку ста видатних південноафриканців. 2005 року почала прощальне світове турне з концертами у всіх країнах, які відвідувала за роки своєї творчої кар'єри.
Смерть та спадок
9 листопада 2008, під час участі в концерті на підтримку письменника Роберто Сав'яно у його протистоянні з Каморрою, мафіозною організацією регіону Кампаніа в Кастель-Вольтурно, Макеба постраждала від серцевого нападу після виконання пісні «Pata Pata», і була доправлена до клініки «Pineta Grande», де лікарі не змогли їй зарадити.[7][n 1][8][9] Її менеджер зауважує, що Макеба страждала від «гострого артриту» протягом деякого часу.[10] Вона та її сім'я на час смерті проживали в Northriding, Gauteng. Mama Africa — документальний фільм про життя Міріам Макеби, співавтором сценарію та режисером якого є фінський кінорежисерMika Kaurismäki, вийшов 2011 року[11].
Live at Berns Salonger, Stockholm, Sweden, 1966: 2003 — Gallo Music GWVCD-49
Reflecting, 2004 — Gallo Music GWVCD-51
Makeba Forever, 2006, Gallo Music CDGURB-082
Збірки
The Queen Of African Music — 17 Great Songs, 1987
Africa 1960-65 recordings, 1991
Eyes On Tomorrow, 1991
The Best Of Miriam Makeba & The Skylarks: 1956—1959 recordings, 1998
Mama Africa: The Very Best Of Miriam Makeba, 2000
The Guinea Years, 2001
The Definitive Collection, 2002
The Best Of The Early Years, 2003
Зноски
↑Франческо Логанелла, головний лікар клініки Pineta Grande, сказав Reuters що "Міріам Макеба прибула до клініки Pineta Grande в 23:15 9 листопада 2008, але вона була вже мертвою [...] ми намагались оживити її протягом 45 хвилин.")[7]
