Міжнародний конкурс класичної гітари імені Мікеле Пітталуги

Міжнародний конкурс класичної гітари імені Мікеле Пітталуги[1] — щорічний музичний конкурс класичних гітаристів, що проводився в Алессандрії (Італія) у 1968—2017 роках і входив до Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів, ISPA (Міжнародне товариство виконавських мистецтв) у Нью-Йорку та ЮНЕСКО.

Засновники

Конкурс започаткував у 1968 році музикознавець Мікеле Пітталуга[2] (1915—1995) як «Премію міста Алессандрія» на честь 800-річчя міста, першим почесним президентом конкурсу став гітарист Андрес Сеговії.

Початково усі учасники конкурсу виступали соло. З 7-го по 11-й конкурси фіналісти виступали частково в супроводі оркестру, а з 12-го (1981 р.) — в супроводі фортепіано, і лише переможець конкурсу виконував концерт з оркестром під час церемонії нагородження. Інколи виступ з оркестром замінював струнний квартет.

Перший приз для класичних гітаристів за роки існування конкурсу виріс з 500 000 італійських лір до 10 000 євро. Контракт з Naxos Records і концертний тур стали складовими частинами нагороди. З 1997 вручалась золота медаль Президента Італії[3].

У 1997 році створили композиторський конкурс під назвою Міжнародний композиторський конкурс для класичної гітари «Мішель Пітталуга», покликаний розширити сучасний гітарний репертуар.

У 2014 році засновано Міжнародний молодіжний конкурс талантів «Pittaluga Junior».

Переможці

№ 1-а премія 2-а премія 3-я премія Рік
1 Не присуджено Австрія Лео Вітозінський Чехословаччина Алоїс Менсік 1968
2 Уругвай Бето Дазевак Не присуджено Італія Лінда Кальсоларо 1969
3 Не присуджено Італія Джорджіо Ольтремарі Іспанія Міґель Барбера 1970
4 Аргентина Гільєрмо Фієренс США Пітер Сіґал Іспанія Андрес Марті 1971
5 Швейцарія Вальтер Фейблі Іспанія Андрес Марті Австралія Джон Кларк 1972
6 Не присуджено Греція Костас Коціоліс Італія Мауріціо Колонна 1973
7 Велика Британія Шеріл Леслі Грайс Греція Костас Коціоліс Не присуджено 1974
8 Не присуджено Італія Доменіко Сальваті Не присуджено 1975
9 Японія Асаму Ямагучі Фінляндія Юкка Савійокі Італія Доменіко Сальваті 1976
10 Японія Кадзухіто Ямашіта Італія Доменіко Сальваті Японія Рюхей Кабаяші 1977
11 Італія Стефано Грондона Італія Клаудіо Пассаротті Італія П'єро Бонагурі 1978
12 ФРН Юрген Шелльман Італія Флавіо Куккі Франція Роланд Дієнс 1979
13 Не присуджено Італія Стефано Карді Італія Стефано Віола 1980
14 Італія Леонардо Де Анджелис Франція Фредерік Зіганте Франція Жильбер Кламен 1981
15 Не присуджено Італія Давіде Фікко Іспанія Габріель Гарсіа-Сантос 1982
16 Італія Франческо Мокчіа Італія Елена Казолі Куба Альдо Родрігес Дельгадо 1983
17 Мексика Рафаель Хіменес Рохас Аргентина Едоардо Кастанера Італія Марко Карнічеллі 1984
18 Греція Елена Папандреу Італія Лучо Доссо Італія Марко Карнічеллі 1985
19 Італія Джузеппе Каррер Массімо Лаура Не присуджено Франція Гі Деломмо Гренці Франческо Сорті 1986
20 Італія Артуро Талліні Швеція Пер Скаренг Італія Роберто Ламбо 1987
21 Бразилія Фабіо Занон Італія Стефано Рапоні Іспанія Марія Естер Гузман Бланко 1988
22 Канада Ремі Бушер Італія Стефано Рапоні Франція Франсіс Лоран 1989
23 Не присуджено Італія Джанлука Ді Чезаре (Італія) Угорщина Пал Пауліковіч Едоардо Маркезе (Угорщина) 1990
24 Болгарія Георг Василев Італія Паоло Берсано Венесуела Анхель Педро 1991
25 Італія Едоардо Катемаріо Італія Моніка Паоліні Італія Массімо Фелічі 1992
26 Японія Дайсуке Сузукі Італія Сальваторе Фальконе Німеччина Стефан Йенцер 1993
27 Італія Федеріко Бріаско Італія Санте Турсі Леопольдо Сарачіно Греція Димітріос Дімакопулос Франц Галас 1994
28 Італія Філомена Моретті КНР Ван Ямін Італія Сара Джанфелічі 1995
29 Іспанія Франсіско Берньє Італія Вінченцо Зекка Швейцарія Андре Фішер Канада 1996
30 Італія Лоренцо Мікелі Польща Марцін Дилла Японія Рейко Савада 1997
31 Югославія Горан Крівокапіч Італія Джуліо Тампаліні Японія Хадзіме Накамура 1998
32 Куба Марко Тамайо Югославія Горан Крівокапіч Хорватія Ана Відович 1999
33 Польща Марцін Дилла Україна Роман В'язовський Велика Британія Грем Антоні Девайн 2000
34 Не присуджено Італія Лоренцо Мікелі Фінляндія Юусо Ніемінен 2001
35 Not Awarded Італія Крістіан Саггезе Україна Роман В'язовський 2002
36 Італія Флавіо Сала Фінляндія Юусо Ніємінен Чилі Антоніо Ескобар 2003
37 Італія Адріано Дель Саль Іспанія Анабель Монтесінос Не присуджено 2004
38 Нідерланди Марлон Тітре Угорщина Андраш Чакі Іспанія Анабель Монтесінос 2005
39 Росія Артем Дервоєд Іспанія Анабель Монтесінос Мексика Пабло Гарібай 2006
40 Хорватія Петріт Цеку Росія Дмитрій Ілларіонов Росія Ірина Кулікова 2007
41 Росія Ірина Кулікова Фінляндія Юусо Ніемінен Хорватія Срджан Булат 2008
42 Угорщина Андрас Чакі Південна Корея Кьюхі Парк Франція Томас Вілото 2009
43 Іспанія Анабель Монтесінос Хорватія Срджан Булат Південна Корея Кьюхі Парк 2010
44 Мексика Сесіліо Перера Південна Корея Кьюхі Парк Венесуела Джонатан Болівар 2011
45 Франція Лазар Шеруана Таїланд Екачай Жеракул Білорусь Павло Кухта 2012
46 Італія Емануель Буоно Таїланд Екачай Жеракул Росія Антон Баранов 2013
47 Туреччина Ерен Сюалп Польща Даніель Егільман Італія Джан Марко Чампа 2014
48 Росія Ровшан Мамедкулієв Італія Андреа Де Вітіс Польща Даніель Егільман 2015
49 Не присуджено Італія Андреа Де Вітіс Україна Марко Топчій 2016
50 Україна Марко Топчій Південна Корея Чі Хьон Пак Італія Джулія Балларе 2017

Посилання

  1. ↑ Official website
  2. ↑ Official website: Michele Pittaluga bio. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 14 жовтня 2017.
  3. ↑ Michele Pittaluga" Radio Gold article about the 50th edition

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!