Мухарка бура

? Мухарка бліда
Бура мухарка (Національний парк Етоша)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Мухоловкові (Muscicapidae) Рід: Мухарка (Neomixis) Вид: Мухарка бура
Біноміальна назва
Melaenornis infuscatus (Smith, 1839)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Bradornis infuscatus Agricola infuscatus
Посилання
Вікісховище: Melaenornis infuscatus Віківиди: Melaenornis infuscatus МСОП: 22709040

Мухарка бура^[2] (Melaenornis infuscatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Південній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 12 см. Птах має світле, рудувато-коричневе забарвлення. Гузка світліша, на крилах великі світлі махові пера. Молоді птахи смугасті^[3].

Систематика

Раніше птаха відносили до роду Бура мухарка (Bradornis), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2010 році, вид був переведений до роду Мухарка (Melaenornis)^[4].

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[5]

• M. i. benguellensis (de Sousa, JA, 1886) — південна Ангола і північно-західна Намібія;
• M. i. namaquensis (Macdonald, 1957) —Намібія (крім північного і південного заходу) і крайній захід Ботсвани;
• M. i. placidus (Clancey, 1958) — Ботсвана (крім заходу) і північ ПАР;
• M. i. seimundi (Ogilvie-Grant, 1913) — південь центрального ПАР;
• M. i. infuscatus (Smith, A, 1839) — південний захід Намібії і захід ПАР.

Поширення і екологія

Бурі мухарки мешкають в Анголі, Намібії, Ботсвані і Південно-Африканській Республіці. Вони живуть в сухій савані і чагарникових заростях^[6].

Поведінка

Бурі мухарки харчуються комахами та іншими безхребетними, а також деякими хребетними, зокрема сліпунами. Розмножуються протягом всього року, однак найактивніше у вересні-березні. В кладці 2-3 яйця. Інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо на 11-14 день^[7].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Agricola infuscatus. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Newman, Kenneth (2002). Newman's Birds of Southern Africa. Struik. с. 384. ISBN 9781868727353. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 28 вересня 2021.
4. Sangster, G.; Alström, P.; Forsmark, E.; Olsson, U. (2010). Multi-locus phylogenetic analysis of Old World chats and flycatchers reveals extensive paraphyly at family, subfamily and genus level (Aves: Muscicapidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 57 (1): 380—392. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.008. PMID 20656044.
5. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 27 September 2021.
6. Bradornis infuscatus (Chat flycatcher). Biodiversity Explorer. Iziko Museums of Cape Town. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
7. Dean, Richard (2004). Nomadic Desert Birds. Springer Science & Business Media. с. 138. ISBN 9783540403937. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.