В 2013 році, в результаті реформи морської галузі України, було створено державне підприємство «Адміністрація морських портів України»[1] (скорочена назва ДП «АМПУ») для управління державним майном в морських портах країни і його ефективного використання, створення механізмів для залучення інвестицій в портову інфраструктуру для її розвитку і стабільної роботи бізнесу. Серед інших завдань АМПУ — підтримка паспортних глибин акваторій портів, забезпечення безпеки мореплавства та інше.
Миколаївський морський порт — одне з бюджетоутворюючих підприємств регіону, він входить до трійки найпотужніших морських портівУкраїни за обсягами перевалки вантажів операторами терміналів та включений до списку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.
Вже через 13 років, у 1875 році, експортний вантажопотік Миколаївського комерційного порту сягав 184 тис. тонн. Порт продовжував розвиватися, і до кінця 1913 року загальний вантажообіг порту становив понад 2 млн тонн, з яких 80 % — це були сипучі (хлібні) вантажі, а близько 20 % — навалювальні. Основними експортними продуктами були залізна і марганцева руди, а також пшениця, жито, ячмінь та інші сільськогосподарські продукти. До початку Першої світової війни Миколаївський комерційний порт був третім у Росії після портів Петербурга й Одеси за обсягами експортної торгівлі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.
У 2008 році Миколаївський морський торговельний порт досяг найвищого за роки його існування рівня вантажообігу — 9,2 млн тонн. Це дозволило йому отримати «Золоту тонну» — почесний знак відмінності, який вручається портам за досягнення рекордних у своїй історії результатів роботи.
У порту створені приватні стивідорні компанії, які працюють на принципах державно-приватного співробітництва.
За підсумками 2018 року сукупний обсяг перевалки вантажів стивідорними компаніями, які працюють в акваторії морського порту Миколаїв, становив 29,9 млн тонн (прим. з 2018 року в статистику перевалки вантажів по Миколаївському морському порту враховуються результати діяльності ТОВ «МСП Ніка-Тера» і ТОВ «СЗ «Океан»). Причому, з перевалених вантажів 13,6 млн тонн склали хлібні вантажі, а 2,5 млн тонн - рослинні олії, що стало абсолютним рекордом 2018 року серед морських портів України.
У вересні 2019 року в порту завершено зерновий перевантажувальний термінал Posco і Orexim побудований на базі ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Потужність одночасного зберігання становить понад 140 тис. тонн.[2]
Російсько-українська війна
Станом на квітень 2024-го через війну у порту в Миколаєві заблоковано понад 100 суден, 30 з яких морського класу, а інші 70 змішаного чи річкового.
За повідомленням Центру транспортних стратегій, частину флоту з Миколаївського порту було передислоковано на Дунай. Компанія Нібулон розбирали й транспортували свої плавзасоби суходолом, використовуючи великі автотягачі. А на своїй новій філії здійснили збірку. У компанії повідомляли, що таким чином вдалося перевезти чотири буксири, а також дві вантажно-розвантажувальні машини. Але більша частина флоту компанії все одно залишається у Миколаївському порту[3].
Характеристики
Нині порт розташований на лівому березі річки Південний Буг, з'єднаний з Чорним моремБузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК), що проходить Дніпровським лиманом і річкою Південний Буг. Він починається біля острова Березань і тягнеться впродовж 44-х морських миль (близько 81,5 км). БДЛК складається із 13-ти колін, 6 з яких проходять Дніпровським лиманом, інші — річкою Південний Буг. Навігація в порту триває упродовж року. У зимовий період, коли акваторія замерзає, проведення суден здійснюють буксири.
Довжина каналу — 44 милі;
Ширина каналу — 100 м;
Підхідний канал порту — 13-е коліно БДЛК:
ширина — 100 м,
довжина 1 520 м,
глибина — 11,2 м.
Прохід по каналу можуть здійснювати судна довжиною до 215 м і осадкою до 10,3 м.
Кількість причалів — 23 державних та 14 приватних. 15 з державних причалів розташовані у межах режимної території порту; 5 — на території Дніпро-Бузького морського порту ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»; 2 — на території портопункту «Очаків»; 1 — на Кінбурнській косі (як і попередні два не використовують у вантажно-розвантажувальних роботах).
Транспортні коридори
Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до Портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу «Panamax» осадкою до 13,2 м.
