PROFILBARU.COM

Тарас Матвіїв
Тарас Тарасович Матвіїв
Тарас Матвіїв; Тарас Тарасович Матвіїв
Лейтенант; (посмертно)
Загальна інформація
Народження	18 лютого 1989; с. В'язівне, Любешівський район, Волинська область
Смерть	10 липня 2020 (31 рік); поблизу с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область
Поховання	Жидачів
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо	«Сармат»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвіїв.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сармат.

Тарас Тарасович Матвіїв (18 лютого 1989, с. В'язівне, Любешівський район (нині — Камінь-Каширський район), Волинська область — 10 липня 2020, поблизу с. Троїцького) — український журналіст, громадський діяч, військовий, на псевдо «Сармат». Герой України (посмертно).

Життєпис

Тарас Матвіїв народився 01989-02-1818 лютого 1989 року у селі В'язівне, Любешівського району (нині — Камінь-Каширського району), Волинської області, але з дитинства мешкав в м. Жидачеві Львівської області.

Після завершення навчання у Жидачівській школі № 1, в 2011 році — закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, працював кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу ТВi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема «Дивись. Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Із 22 листопада 2013 року Тарас Матвіїв був учасником Революції Гідності. Мав псевдо «Сармат». Входив до складу 3-ї сотні Самооборони Майдану. Був співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала людей, зниклих під час Революції Гідності), членом громадської організації «Українська галицька асамблея», засновником громадської організації «Народний легіон».^[1]

Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року — депутат Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та Удеч-фесту «Івана Купала».

У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де отримав військове звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат».

Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині^[2].

Після прощання в Києві на Майдані Незалежності та в Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові, похований у Жидачеві^[3]^[4].

Громадська діяльність

Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».

Був депутатом Жидачівської районної ради (2015—2020).

Книги

«Мої думки. Ритмопроза» (2022)^[5]
«Мої думки. Проза» (2023)^[6]

Нагороди

Звання Герой України з нагородженням ордена «Золота Зірка» (13 липня 2020, посмертно) — за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[7].

Вшанування

30 жовтня 2020 року, у с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині загиблому Герою України, офіцеру 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Тарасу Матвіїву відкрили пам'ятник. Ініціатива встановити пам'ятник на території місцевої школи, як приклад мужності та героїзму належить мешканцям села^[8]^[9].
27 листопада 2020 року на фасаді Жидачівської ЗОСШ № 1 відкрито та освячено меморіальну таблицю Герою України Тарасу Матвіїву^[10]^[11].
6 грудня 2021 року, на стіні факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, що на вулиці Генерала Чупринки, 49 відкриють меморіальну таблицю загиблому Герою України Тарасу Матвіїву, який був студентом цього факультету^[12].
18 липня 2024 року в місті Ходорів Львівської області розпорядженням начальника Львівської обласної військової адміністрації вулицю Миру перейменовано на вулицю Тараса Матвіїва^[13].

Див. також

Примітки

↑ УІНП. 1989 – народився Тарас Матвіїв, Герой України (посмертно). УІНП (укр.). Процитовано 16 червня 2024.
↑ Назарій Тузяк, Анна Журба (11 липня 2020). На Донбасі загинув 31-річний екс-депутат Жидачівської райради Тарас Матвіїв. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ Анна Гудзь, Яна Задубінна (14 липня 2020). У столиці попрощалися із загиблим Героєм України Тарасом Матвіївим. armyinform.com.ua. АрміяInform. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ Прес-служба ЛОДА (15 липня 2020). На Львівщині попрощались із Героєм України Тарасом Матвіївим. loda.gov.ua. Львівська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ На Львівщині презентували книжку загиблого Героя України Тараса Матвіїва
↑ Мої думки. Проза: вийшла друга книга загиблого Героя України Тараса Матвіїва
↑ Указ Президента України від 13 липня 2020 року № 271/2020 «Про присвоєння звання Герой України»
↑ Повідомлення пресслужби 24 ОМБр імені короля Данила. facebook.com. Facebook. 30 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ На Луганщині відкрили пам’ятник загиблому Герою України Тарасу Матвіїву. espreso.tv. Еспресо TV. 30 жовтня 2020. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ На Львівщині у Жидачеві встановили меморіальну дошку Герою України Тарасу Матвіїву. armyinform.com.ua. АрміяInform. 27 листопада 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ Столітній подвиг Сармата. Пам'яті Тараса Матвіїва. novynarnia.com. Новинарня. 2 грудня 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ У Львові відкриють таблиці Герою України Тарасу Матвіїву. 4studio.com.ua. Четверта студія. 4 грудня 2021. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
↑ Ще 134 вулиці на Львівщині позбулися радянських назв

Джерела

Леонов І. Євромайданівець Тарас Матвіїв з Львівщини загинув під Троїцьким [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2020. — 11 липня.
В зоні АТО/ООС загинув наш земляк — Тарас Матвіїв. zhydachiv-meriya.lviv.ua. Жидачівська міська рада. 11 липня 2020. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
Софія Мінджоса (11 липня 2020). «За годину до загибелі дзвонив друзям»: на Сході загинув мешканець Жидачева Тарас Матвіїв. lmn.in.ua. Львівська мануфактура новин. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
Президент присвоїв звання Героя України Тарасу Матвіїву, який загинув на Донбасі. president.gov.ua. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 4 грудня 2021.
Мама Тараса Матвіїва на 40 днів по загиблі сина: На першому місці у великому списку його мрій була Перемога, Донбас і Крим. novynarnia.com. Новинарня. 17 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
Матвіїв Тарас Тарасович («Сармат»). memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 4 грудня 2021.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 202 13 липня 2020	Наступник:
Губанов Сергій Леонідович		Кубрак В'ячеслав Анатолійович