Мартинович Єгор Олександрович

Мартинович Єгор Олександрович
Народився	3 вересня 1988(1988-09-03) (36 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна	Білорусь
Діяльність	журналіст
Alma mater	Lyceum of Belarusian State University^d (2006) і Інститут журналістики БДУ (2011)
Заклад	Наша Ніва
Батько	Alesʹ Martsinovich^d
Мати	Мушинська Тетяна Михайлівна
Брати, сестри	Denis Martsinovich^d
У шлюбі з	Adarja Huštyn^d[1]

Єгор Олександрович Мартинович (нар. 3 вересня 1988, Мінськ) — білоруський журналіст, головний редактор видання «Наша Ніва», політв'язень.

Біографія

Народився в родині письменників Олеся Мартиновича та Тетяни Мушинської. Має брата Дениса, історика і журналіста. Завершив ліцей Білоруського державного університету (2006), факультет журналістики БДУ (2011).

З 2009 року працює в газеті «Наша Ніва», а з 1 березня 2017 року її головний редактор^[2] .

При Мартиновичу видання зробило ставку на інтернет. З 1 липня 2016 року «Наша Ніва» почала виходити у форматі щомісячного журналу на 24 сторінки, основна увага приділяється розвитку інтернет-порталу. Новини на сайті доступні у двох версіях (білоруською та російською). У червні 2018 року регулярний вихід паперової газети припинився, «Наша Ніва» існує лише в електронному вигляді як портал (у травні 2018 року її відвідали 475 тис. користувачів, які прочитали 7,1 млн сторінок)^[3] .

Політичне переслідування

З серпня 2020 року доступ до сайту «Нашої Ніви» у Білорусі заблоковано через висвітлення порталом протестів у Білорусі^[4]. 25 листопада, через три місяці, влада розблокувала сайт «Наша Ніва» — перший із сотні заборонених ресурсів.

23 вересня 2020 року силовики провели обшук у квартирі Мартиновича та вилучили всі технічні пристрої та носії інформації^[5] . Був допитаний у Слідчому комітеті, після чого провів три доби в карцері^[5]. Проти нього було порушено кримінальну справу за наклеп^[5] . Міжнародна організація «Репортери без кордонів» розкритикувала таку політику щодо «Нашої Ніви».^[5]

2021—2022

8 липня 2021 року Єгора Мартиновича та Андрія Скурко затримали. 15 березня 2022 року їм дали два з половиною роки колонії^[6].

Примітки

1. https://www.svaboda.org/a/31266380.html
2. У «Нашай Ніве» змяняецца рэдактар
3. nashaniva.by
4. Information Ministry about blocked websites: Creating conflict between society and state (англ.). Белсат. 8 вересня 2020.
5. Kritik an Lukaschenkos Medienpolitik (нім.). Рэпарцёры без межаў. 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
6. Ягору Марціновічу і Андрэю Скурко далі па два з паловай года калоніі. Новы Час (біл.). 15 березня 2022.