З геологічної точки зору основу прибережної частини екорегіону складають неконсолідовані піски, а внутрішніх районів — третиннівапняки та пісковики. На півдні регіону також трапляються метаморфічні та магматичні породифундаменту. На більшій частині регіону переважають піщані ґрунти, а в долинах річок, таких як Мангокі та Унілахі[en], — алювіальні ґрунти. Рельєф регіону переважно представлений рівнинами, які поступово спускаються до Мозамбіцької протоки, однак подекуди, наприклад в масиві Макай[en], трапляються великі скельні відслонення, порізані глибокими, стрімкими долинами.
Клімат
В межах екорегіону домінує посушливий тропічний клімат, який характеризується чітко вираженим сухим сезоном, який триває з травня по жовтень. Територія регіону лежить у дощовій тіні Мадагаскарського нагір'я, яке блокує надходження вологих повітряних мас з Індійського океану. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 575 до 1330 мм, з яких більшість (в середньому 750 мм) випадає під час вологого сезону з листопада по квітень. Середньодобова температура коливається від 25 °C до 31 °C[3].
Флора
Рослинний покрив екорегіону є подібний до рослинного покриву мадагаскарських сухих листяних лісів, однак вирізняється переважанням ксерофітних видів, пристосованих до більш посушливих умов. Ці рослини часто є сукулентами, тобто мають пристосування, які дозволяють їм накопичувати воду. Під час тривалого сухого сезону рослини екорегіону скидають листя і фотосинтезують за допомогою стебла.
Ліси та рідколісся екорегіону зазвичай досягають 15 м у висоту. Їх основу складають різні представники родин Молочаєві (Euphorbiaceae) та Бобові (Fabaceae), ендемічнібаобаби Грандід'є (Adansonia grandidieri), які перебувають під загрозою зникнення, та баобаби за[en] (Adansonia za), а також деякі ендемічні товстоноги (Pachypodium spp.) та хазомаланієві дерева[en] (Hernandia voyronii). В чагарниковому ярусі переважають представники родин Сапіндові (Sapindaceae), Молочаєві (Euphorbiaceae), Фісташкові (Anacardiaceae) та Бурзерові (Burseraceae)[3].
Як і в багатьох інших екорегіонах країни, основною загрозою для збереження природи сукулентних рідколісь Мадагаскару, є пожежі, які люди навмисно розпалюють з метою розчистити територію під поля та пасовища. Часті пожежі призводять до фрагментації ізольованих осередків природної рослинності. Серед інших загроз слід відзначити вирубку лісів, перевипас худоби та полювання.
↑Goodman, S.M.; Ganzhorn, J.U.; Rakotondravony, D. (2003). Introduction to the Mammals. У Goodman, S.M.; Benstead, J.P. (ред.). The Natural History of Madagascar. Chicago, London: The University of Chicago Press. с. 1159—1190. ISBN978-0226303062.
