Ідея будівництва аеропорту була запропонована в 1981 Реджо Вардом, керівником тільки створеної тоді компанії «London Docklands Development Corporation» (LDDC) з метою розвитку району Доклендс. Після переговорів з Філіпом Беком (керівником Mowlem , однією з найбільших будівельних компаній Великої Британії), будівництво аеропорту стало реальністю. У листопаді цього ж року Mowlem та Brymon Airways представили в LDDC план аеропорту зі злітно-посадковою смугою і виходом до міста[3]
27 червня 1982 літак de Havilland Canada Dash 7 приземлився у Докленді, продемонструвавши можливість будівництва аеропорту з короткою злітно-посадковою смугою. Роком пізніше LDDC опублікувала результати опитування громадської думки жителів району, який показав, що більшість опитаних висловилися на користь будівництва аеропорту, і «Моулу» розпочав роботи з проектування об'єкта[3].
Дозвіл на будівництво об'єкта було отримано у 1986 році[3].
Будівництво розпочалося незабаром після отримання дозволу, 29 травня 1986 року принц Чарльз заклав наріжний камінь у фундамент терміналу. Перший літак приземлився 31 травня 1987 року, перший комерційний рейс здійснено 26 жовтня 1987 року. Єлизавета II офіційно відкрила «Лондон-Сіті» в листопаді 1987 року[3].
Розвиток аеропорту
У 1988 році, перший повний рік роботи, аеропорт обслужив 133 000 пасажирів. Найперші регулярні рейси сполучили Лондон з Парижем , Амстердамом та Роттердамом . Зі злітно-посадковою смугою завдовжки лише 1080 м та глісадою 7,5 ° аеропорт міг приймати вельми обмежене кількість типів літаків, переважно Dash 7 та Dornier Do 228 . У 1989 керівництво аеропорту представило заявку на проектування збільшення довжини злітно-посадкової смуги, щоб аеропорт міг приймати більшу кількість типів літаків[3][4]
У 1990 році аеропорт обслужив 230 000 пасажирів, але показники сильно впали особливо після війни у Перській затоці і не поверталися до 1993 року, в якому було перевезено 245 000 пасажирів. До цього часу було проведено розширення злітно-посадкової смуги, її було відкрито 5 березня 1992 року. Глісада була зменшена до 5,5 °, що було все ще досить високо для європейського аеропорту, але досить, щоб приймати широкий спектр типів літаків, включаючи BAe 146[3]
В 1995 році кількість перевезених пасажирів досягла півмільйона, і Mowlem продала аеропорт ірландському бізнесмену Дермот Десмонду. За п'ять років кількість перевезених пасажирів досягла 1 580 000, при цьому відбулося 52 000 рейсів за рік. В 2002 році відкрився новий кейтеринг для корпоративної авіації, а також додаткові стоянки літаків в західному кінці перону. В 2003 році з'явилося місце для очікування зльоту в східному кінці злітно-посадкової смуги, яке дало можливість літакам, які чекають на зліт, перебувати там під час посадки іншого літака[3].
На аеропорт накладені суворі обмеження на рівень шумового впливу від літаків . З урахуванням фізичних параметрів злітно-посадкової смуги і крутої глісади типи літаків, які може приймати Лондон-Сіті, обмежені.
Аеропорт відкритий для польотів з 5:30 до 21:00 з понеділка по п'ятницю, з 5:30 до 11:30 в суботу та з 11:30 по 21:00 в неділю. Закриття аеропорту на 24 години між 11:30 суботи та 11:30 неділі необхідно для того, щоб місцеві жителі відпочивали від шуму літаків[7]
Аеропорт обмежений заповненими водою доками «Роял Альберт» і «Кінг Георг V» з півночі і півдня відповідно.
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.
