У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Литвиненко .
Марі́я Іва́нівна Литвине́нко , у шлюбі Во́льгемут (за уточненими даними 1 (13) лютого 1892, Київ — 3 квітня 1966 , Київ ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано ), педагогиня . Народна артистка СРСР (1936). Народна артистка Української РСР (1930). Учениця Марії Алексєєвої-Юневич .
Марія Литвиненко-Вольгемут, 1912 Народилася в Києві у багатодітній сім’ї робітника, де всі кохалися в пісні. Батько Іван Іванович Литвиненко мав чудовий бас, гарно співала мати – Євдокія Семенівна, селянка з Полтавщини. У брата Якова був кришталево чистий тенор (пізніше став актором української трупи Дмитра Гайдамаки), у другого брата Павла – баритон величезного діапазону (згодом виступав як соліст «Вокальної руської капели», що гастролювала країнами Європи). Добре співали і сестри Ганна та Олександра.
1912 року закінчила Київське музичне училище за класом співу ; дебютувала в українській трупі Миколи Садовського . 1915 року одружилася з Григорієм Вольгемутом, театральним адміністратором[ 2] Санкт-Петербурга (Петрограда) (1914—1916), в Київському оперному театрі «Музична драма» (1919), в оперних театрах Вінниці (1919—1922), Харкова (1923—1935) і знову Києва (1935—1953). Мала сильний чистий голос , високорозвинену вокальну техніку . Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві образи, позначені національним колоритом : Оксана , Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського ), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка» , «Тарас Бульба» Миколи Лисенка ), «Катерина» Аркаса , українські народні пісні . Виконувала партії класичного репертуару.
У часи Другої світової війни евакуювалась разом із театром до Уфи, а потім до Іркутська. Там напружено працювала над новим оперним репертуаром, сповнюючи кожну свою партію глибоким змістом. Часто виступала в госпіталях перед пораненими, виїздила на фронт у складі концертних бригад. Бійці добре знали ім'я Литвиненко-Вольгемут і захоплено зустрічали артистку.
Від 1944 року — професорка Київської консерваторії . Відзначена Державною премією СРСР (1946), орденами.
Надгробок Марії Литвиненко-Вольгемут Проживала у м. Києві за адресою вул. Пушкінська, 20-а. Померла 3 квітня 1966 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — граніт ; скульптор О. П. Олійник ; встановлений у 1971 році)[ 3]
Озвучила роль Наталки у фільмі «Наталка Полтавка» (1936, режисер І. Кавалерідзе).
Знялась в ролі Одарки у фільмі Василя Лапокниша «Запорожець за Дунаєм» (1953 ). У цьому образі її й виліпив Іван Кавалерідзе (1949).
О. М. Немкович Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine .] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К . : Наукова думка , 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 174. — ISBN 978-966-00-1028-1 .Т. О. Швачко . Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine .] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X .Савинов Б. М. І. Литвиненко-Вольгемут. Народна артистка СРСР. К., 1946.Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.181-182
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1987. — С.368;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.433;
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.769;
Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.222-223;
Жінки України. К., 2001. — С.253-254.
