Вивчав музику в неаполітанській консерваторії Повері-ді-Джезу-Крісто (Conservatorio dei Poveri di Gesù Cristo), де навчався у композитора Гаетано Греко. «Сліпий-удавальник» («Lo Cecato fauzo»; Неаполь, 1719) — перша опера на неаполітанському діалекті. Найбільш відома рання опера — комедія «Li zite 'n galera» (Неаполь, 1722; традиційно перекладається як «Дівчата на галері», проте вірніше буде перекласти назву як «Наречені на човні»)[7]. Одним з перших використовував тексти П'єтро Метастазіо для своїх опер. Всього написав понад 25 опер, у тому числі «Катон в Утиці» (Рим, 1728; з неї дотепер популярна арія «Confusa, smarrita») і «Упізнана Семіраміда»[8] («Semiramide riconosciuta»; Рим, 1729). Також залишив твори духовної музики (ораторії, кантати та ін.). «Артаксеркс» («Artaserse») — найбільш успішний твір композитора (особливо популярна звідти арія «Vo solcando» в кінці I дії), після написання якого, він раптовою помер. Обставини смерті Вінчі не з'ясовані. Сучасний дослідник К. Маркстром допускає, що композитор був отруєний чоловіком-рогоносцем, з дружиною якого Вінчі необачно вступив в любовний зв'язок[9].
Опера «Артаксеркс», відновлена в наші дні[10][11], вперше була представлена публіці 4 лютого 1730 року в «Teatro delle Dame» (до наших днів не зберігся) в Римі[12]. Примітний той факт, що після римської прем'єри «Артаксеркс» утримувався в репертуарі різних європейських театрів ще більше 10 років.
Творчість
На противагу пануючому бароковому оперному стилю, який представляв Алессандро Скарлатті, Вінчі встановив цілий ряд нових особливостей (проста й витончена мелодія, тематичний контраст, значне зниження ролі поліфонії та ін.), характерних для передкласичного стилю. Ця тенденція була сприйнята композиторами-сучасниками, що прагнули оновити «стару» оперу.
