Рудольф Миколайович Лекалов (20 жовтня 1933 — 12 грудня 2021) — український художник-графік та журналіст.
Народився 20 жовтня 1933 року (хоча за деякими каталогами помилково значиться дата 10 жовтня) у місті Лодейне Поле Ленінградської області (Росія). Так склалася доля, що перший клас закінчив 1942 року в Свердловській області, 2-й — у селі Кишеньки Полтавської області, четвертокласником став у Загордському дитячому будинку Мінської області в Білорусі, з 5-го по 7-й класи навчався в селі Красне Вінницької області. У 1950–1951 роках здобував професійні навички у Ленінградському художньому училищі, відтак — чотири роки служив у Радянській Армії, а з 1955 року поселився у селі Рідківці Чернівецької області, де працював у школі і заодно здобував освіту за 8-10 класів у вечірній школі.
Першими справжніми духовними і мистецькими наставниками, завжди наголошує Рудольф Миколайович, був А. Гула — вчитель української мови і літератури, який вів шкільну образотворчу студію в селі Красне Тиврівського району Вінницької області, а відтак — буковинські художники — І. А. Холоменюк, Г. В. Васягін, В. Т. Санжаров, І. М. Беклемішева, Д. І. Нарбут, М. І. Молдаван у яких навчався і з якими співробітничав впродовж 1957–1967 років у Чернівцях у художній студії при Будинку народної творчості.
У 1960–1966 роках працює художником торгреклами у Чернівцях і одночасно навчається на факультеті графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства), де його професорами були Валентин Бунов, Ростислав Сильвестров, Юрій Гапон. Здобувши вищу мистецьку освіту, працює художником Чернівецьких виробничих художніх майстерень, а відтак, впродовж 1966–1980 років — художньо-технічний редактор видавничого відділу управління по пресі Чернівецького облвиконкому, а в 1981 році стає головним художником газети «Радянська Буковина», у 1990–2005 роках — художник незалежної обласної газети «Буковина», паралельно — художник газет «Вільна бесіда», «Чернівецькі листки», а також художньо-технічний редактор журналу «Ластівка». Пізніше Рудольф Миколайович — головний художник Чернівецького краєзнавчого музею.
Займався оформленням книг, журналів, плакатів, листівок, запрошень, програм, буклетів, проспектів, емблем, екслібрисів…
Окрім живопису, графіки, пейзажів, портретів у творчості Рудольфа Лекалова чільне місце займають дружні шаржі. До його каталогу включено 45 зображень людей з яким митець спілкувався впродовж своєї творчої праці. Це Опанас і Ольга Шевчукевичі відомі буковинські діячі культури і мистецтва, художники Володимир Жила, Іван Снігур, Микола Круглов, скульптор Юрій Джебраєв, поет Петро Палій, літератор і видавець Петро Василиненко, режисер Василь Селезінка, журналісти Петро Радавчук, Юрій Терон, Василь Бабух, Григорій Шабашкевич, краєзнавець Іван Фостій, організатор культурного життя Буковини Сергій Дідик,
Ці верби воду п'ють, мов коні, Ці верби в серце проросли І на вербовому осоні Свій одяг сушать, як посли Країв незвіданих і чистих, Країв любові і добра}}.
У руці в нього пензлі бринять перестигло, Мов тугі колоски в золотому сніпку. Ще зерно на палітру упасти не встигло, А йому вже кричать, як дитя в сповитку. Придивіться: за ним розправляються крила, Як вихоплює пензлі для того мазка Що окрасить уяву, яку створила Для його тільки зору Господня рука.}}